Про організацію
Громадську правозахисну організацію "Гельсінська ініціатива - XXI" створено 4 лютого 2006 року
 

Їі виникнення стало результатом кількарічної діяльності у Чорткові кореспондентського пункту інформаційного бюлетеня "Права людини" - видання Харківської правозахисної групи (ХПГ), однієї з найавторитетніших українських громадських організацій.

У 1988 - 1990 роках у Чорткові діяла районна організація "Української Гельсінської спілки". Ініціатором створення та головою УГС тоді був багаторічний політв’язень Володимир Мармус.

Головною метою діяльності "Гельсінської ініціативи-XXI" проголошено "захист людських прав і основних свобод через сприяння практичному виконанню гуманітарних статей статей Заключного акту Гельсінської наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року, інших прийнятих на його основі міжнародних правових документів, що враховують цивілізаційні проблеми та цілі розвитку XXI століття".

"Гельсінська ініціатива-XXI" керується "Декларацією етичних засад діяльності організацій громадянського суспільства України".

Головою "Гельсінської ініціативи-XXI" обрано Олександра Степаненка.

Головні партнери Гельсінської ініціативи: ХПГ, Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ), ЕГО "Зелений Світ" (Чортків), газета "Свобода" (Тернопіль).

У травні 2006 року "Гельсінська ініціатива-XXI" приєдналася до УГСПЛ.

*  *  * 

Чому «Гельсінська»?

–  це питання часто задають нам при публічних зустрічах.

Звісно ж, від того, що ми позиціонуємо себе частинкою українського та міжнародного Гельсінського правозахисного руху.

Вже майже 40 років відділяє нас від підписання 35 державами Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва  у Європі  – цей історичний документ було ухвалено у столиці Фінляндії 1 серпня  1975-го.

У так званому «гуманітарному кошику» Заключного Гельсінського акту було викладено зобов’язання країн дотримуватися прав людини і – що важливо! - закладено міжнародні механізми контролю за процесом дотримання цих зобов’язань.

Підписання Гельсінського акту відкрило простір для активності багатьох громадянських груп з контролю за його виконанням: у країнах Західної та Східної Європи, США та СРСР. Цей процес став «початком кінця» тоталітарного Радянського Союзу – причому ненасильницького, спричиненого виключно силою слова, громадянського протесту.

Українську Гельсінську групу було створено 9 листопада 1976 року. Її засновниками та лідерами були люди, якими повинна пишатися Україна :  Микола Руденко, Петро Григоренко, Олесь Бердник, Оксана Мешко,  Ніна Строката, Левко Лук’яненко, Мирослав Маринович, Микола Матусевич, Олекса Тихий, Іван Кандиба…

За створення першої в Україні правозахисної громадської організації дисиденти заплатили десятиліттями ув’язнення, а дехто - Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко та Василь Стус – власним життям… Але наступ свободи зупинити було вже неможливо  - тоталітарна  радянська імперія розпалася через 15 років після виникнення у ній Гельсінського руху!

Сьогодні – з огляду на прецедент насильницької анексії  Криму та перекроювання Кремлем  кордонів країн – для нас окрім гуманітарних статей Заключного Гельсінського акту виявляються актуальними й інші його засадничі принципи, увесь спектр яких є предметом діяльності ОБСЄ: безпека, ненасильницьке вирішення протиріч, сталість кордонів, міжнародне гуманітарне право, діалог та співробітництво, охорона природного довкілля…

Отже, положення Гельсінських угод та контроль за їхнім виконанням не менш необхідні нині, аніж 40 років тому!