Сидору Голубовичу - вінок вдячної пам’яті від тернополян
автор: Олександр Степаненко
Відбулися інформаційні події в Тернополі та Чорткові, присвячені ювілеєві нашого видатного земляка, голови уряду Західно-української народної республіки Сидора Голубовича.
Щойно сповнилося 150 років від його народження, але, на жаль, цей ювілей не відзначається в Україні ані на державному, ані на місцевому рівні, що не може не дивувати – навіть з огляду на трагічні події воєнного часу, які ми зараз проживаємо.
Не можна забувати, що ця людина має вагомі та добрі заслуги перед Україною, нашим краєм, містом Тернополем – тож було б неправильно обійти ювілейну дату мовчанням.
Тож 6 та 7 березня в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці та Чортківському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги відбулися інформаційні заході, організовані в партнерстві з «Гельсінською ініціативою-ХХІ».
Сидір (Ізидор) Тимофійович Голубович (1873 – 1938) - уродженець с. Товстеньке (нині Чортківського району Тернопільської області), випускник 1-ї Тернопільської гімназії та Львівського університету, доктор права, приватний адвокат (власник канцелярії в Тернополі - у партнерстві з д-ром Ізраелем Вальдманом), учасник багатьох політичних судових процесів, редактор, публіцист, видавець, державний, громадський, політичний, економічний діяч, засновник та лідер багатьох громадських та підприємницьких інституцій у Тернополі (Голова тернопільської філії Товариства «Просвіта», засновник та редактор тижневика «Подільський Голос», голова Руського товариства «Сокіл», член дирекції «Руського кооперативного банку», голова Надзорчої Ради господарського Товариства «Будучність», директор «ЦентроБанку» в Львові та редактор газети «Українське Слово» тощо), депутат Парламенту Австро-Угорської імперії (1911-18) та Галицького Сейму (1913-14), у період Західно-української народної республіки (1918–1919) – член Української Національної Ради та Уряду ЗУНР, голова Ради державних секретарів (Прем’єр-міністр) ЗУНР, держсекретар судівництва, фінансів, торгівлі й промисловості, внутрішніх справ ЗУНР.
Сидору Голубовичу судилося стати одним з чільних діячів «адвокатської доби» в історії Східної Галичини. Цей історичний феномен створила своєю працею плеяда неординарних особистостей, вельми заслужених, як перед Україною, так і перед громадами своїх міст: Ю. Лаврівський, О. Огоновський, В. Барвінський, К. Левицький, С. Федак, С. Дністрянський, Т. Окуневський, А. Горбачевський, Є. Олесницький, Є. Петрушевич, С. Баран, В. Старосольський та ін. Вони визначали для себе двояку місію: по-перше, здобувати вільну професію приватного адвоката, яка дозволяла їм бути фінансово, організаційно та політично незалежними, і водночас – виконувати роль засновників легальних інституцій в різних сферах громадянської активності та «органічної праці»: від просвітницької та видавничої – до банківської і страхової.
Без діячів «адвокатської доби» в історії Галичини, серед яких був і Сидір Голубович, Західно-Українська народна республіка не постала б, як спроба побудови правової та демократичної держави, як «єдиний в новішій історії приклад українського державного правопорядку», спроможний «оберігати успішно безпеку життя й майна громадян, що є першим обов’язком кожної культурної держави» (І. Лисяк-Рудницький).
Молодий доктор права Сидір Голубович проявився як лідер становлення української громади в Тернополі на самому початку ХХ століття (1899 – 1914). Але найбільшу, державницьку відповідальність йому довелося взяти на свої плечі в 1918 – 1923 роках. Коли доля поставила його на чолі уряду Західно-Української народної республіки...
Ще в студентські роки, в день обрання його головою «Академічної громади» Львівського університету, в свїй інавгураційній промові він проголосив: «Віра в світлу будучність нашого народу нехай буде провідником нашим, чесне життя — найвищою розкішшю, а добре им’я — найкращою нагородою чесно і в праці проведеного життя! ”
Цю місію служіння народові він гідно проніс на всьому своєму життєвому шляху і своє добре ім’я чесно, в праці, сповна заслужив ...