Українські новини

Рік Великої війни і перспективи нашої перемоги

24.02.2023
джерело: 1-12.org.ua

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»

Кілька важливих перемог Україна вже отримала. Почати хоча б із того, що міфи про «недодержаву» (українську) і про «другу армію світу» (російську) розвіялись, як пропагандистський дим. Російські війська в Україні знищують сьогодні не українську незалежність, а залишки свого колишнього статусу наддержави.

Війна – це кров і великі страждання. Але водночас цією сукупною жертвою мільйонів українців здобуто те, про що мріяли численні покоління до нас: визнану в світі суб’єктність українців як нації.

У тривалих національних змаганнях ми довший час були самотні – сьогодні ми є частиною світової коаліції, і цього разу вже щораз менше як об’єкт чужої уваги і щораз більше як суб’єкт своєї долі.

Ми досягли успіхів у проясненні для себе місця України в геополітичній конструкції світу: «Якщо колись ми ламали списи навколо того, “з ким нам бути”, то тепер нарешті підступимося до питання про те, “якими нам бути”» (Павло Казарін).

Спершу Майдани, а тепер і війна увиразнили нам, що бути єдиними не означає бути однаковими.

Ще кілька зусиль – і ми переконаємось, що наші відмінності є не нашим фатумом, а нашим багатством.

Ті, що соромились згадувати про своє українське походження, сьогодні ним гордяться.

Цей перелік можна продовжити, але важливо визнати: всі ці перемоги стали можливими тому, що ми були стороною Правди, Світла і Добра. Ми перемагатимемо й далі, якщо залишимось нею. Тоді над нами буде Боже благословення.

Це означає радіти духовній силі народу й повсякчас її примножувати. Від цього Світло стане лише сильнішим.

Водночас це означає вписати в наш новий суспільний договір: вершити суд на користь сильнішого – злочинно; наживатися на недолі іншого – осудно; красти – кари гідно, привласнювати чуже добро – ганебно; наступати на іншого, щоб піднятись самому, – принизливо щодо себе самого. Війна навчила цьому не всіх, але можна не сумніватися, що є кому заступитися за обділених чи окрадених.

Це означає шанувати владу за вчинене нею добро й водночас вказувати їй на помилки й не допустити, щоб, борючись зі світом автократії й деспотизму, наша влада заразилася від нього зневагою до людини й спокусою насильницького панування. Інакше різниця між нашим і ворожим світом зітреться.

Це означає бачити чорне й долати його, але не вдивлятися в нього, інакше чорнота тебе й поглине.

Це означає обстоювати свою правду, в яку віриш, але не допускати, щоб тисячі наших персональних правд схрестили свої мечі, пошматувавши при цьому правду нашої землі та її безпеку.

Так ми виконаємо свою місію як громадяни і свій обов’язок перед полеглими.

І переможемо.

 

Ініціативна група “Першого грудня”

Оля Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків