Хто на фото? Або велика родина Людвіка Ландау

У 2021 році припадає визначна дата для усіх поціновувачів творчості Іди Фінк – сторіччя письменниці. Ця подія є чудовим інформаційним приводом, аби дізнатися про нашу знамениту землячку більше, запізнатися з її родиною та з її творчим спадком. Для тих, хто вже прочитав роман Іди Фінк «Подорож», не буде відкриттям те, що ключову роль у долі Іди та її молодшої сестри Ельжбети відіграв їхній батько Людвік Ландау.

Два роки тому вийшла невелика книга нарисів до історії євреїв Збаража. У ній були поміщені стаття про письменницю Іду Фінк, а також – про її батька лікаря-хірурга. До цієї статті було додане фото з особистого архіву Мірі Наґлєр – доньки письменниці. На ньому досить чітко вдалося ідентифікувати майбутню письменницю Іду Ландау, її молодшу сестру – Ельжбету та їхнього батька – Людвіка Ландау.

Помилково було ідентифіковано Францішку (Фані Леонію) Ландау, якої, насправді, на цьому фото немає. Натомість є кілька інших молодих жінок. То хто ж на фото? Найбільш цікавим джерелом у пошуковій роботі про членів великої родини Людвіка Ландау стали метричні книги із засобу архіву у Варшаві (т.зв. AGAD – Archiwum Główne Akt Dawnych).

Згідно книги шлюбів, батько Людвіка – Хаскель народився 30 вересня 1858 року у родині торговців Якуба та Еттель Ландау і проживав у Львові по вулиці Млинарській, 1. Мати майбутнього лікаря, Бася Брейне, народилася та проживала у Збаражі, у будинку під номером 9, у родині Фейвіша та Міндель Роніґер. Шлюб 4 вересня 1887 року уділив рабин зі Збаража Озіас Бабад. По шлюбі молода родина замешкала у Збаражі, у будинку нареченої. Хаскель Ландау був купцем, а у 1902 році він вже зазначений як орендар пропінації та млинів. Імовірно, що на той час родина Хаскеля проживала у селі Залужжя, поблизу Збаража.

З метричних книг народжень дізнаємося, що родина Хаскеля та Брейни Ландау була багатодітною. У них народилося четверо синів та четверо доньок. Спробуємо дізнатися про них трохи більше.

23 травня 1888 року, у Збаражі, у будинку № 9, у Хаскеля та Басі Брейни Ландау народився первісток – син Сальо (саме так записано у метриці). Про нього можемо відшукати певну інформацію у книзі «Ландскнехти Галицької армії» Олега Стецишина, а такожу книзі Ярослава Тинченка «Під зіркою Давида». Поєднавши дані з обох публікацій, отримаємо наступну інформацію. Сальо Ландау – поручник-аптекар, уродженець міста Збаража, в австро-угорській армії служив у польовому госпіталі №6. У Галицькій армії розпочав службу з 22 листопада 1918 року. Служив у Тернопільській Окружній військовій команді. Згідно зауваг, зазначених у цій же метриці, Сальо Ландау помер 3 квітня 1922 року. Правдоподібно, похований у Тернополі на міському єврейському кладовищі.

Другим сином у родині Ландау став Людвік, який народився 27 квітня 1889 року у Збаражі. Місцем народження та обряду обрізання зазначений Залужанський бровар. У вже згаданій книзі Олега Стецишина читаємо, що Людвік Ландау, уродженець Збаража, був поручником та лікарем. Під час І світової війни був асистентом лікарні 55-го піхотного полку австро-угорської армії. Нагороджений орденом «Signum Laudis» Лицарським хрестом ордена Франца Йосифа. В Українській Галицькій Армії служив з 11 березня 1919 року. У середині того ж року став лікарем 21 бригади УГА. Про Людвіка Ландау міститься інформація у додатку книги Ярослава Тинченка «Під зіркою Давида»: Старшини та військові урядовці єврейського походження, які служили у Галицькій армії у 1918-1919».

На жаль, на сьогодні немає змоги дізнатися про цей факт з біографії братів Ландау більш детально. А тому про їхню діяльність у лавах Галицької армії можна розглядати лише у контексті.

Згідно метричної книги, 21 грудня 1919 року Людвік Ландау одружився із Фані Леонією Штейн (донькою Натана Штейна, яка народилася у Відні 29 серпня 1892 р.). Уділив шлюбу у Збаражі рабин Ґедалія Рубінштейн. У подружжя Ландау народилося дві доньки – Іда (пізніше Фінк) та Ельза (пізніше Неухаус).

На даний час про те, коли Людвік Ландау навчався у Віденському університеті відомостей відшукати на вдалося. Однак, як дізнаємося з метрики про шлюб, станом на кінець 1919 року Людвік Ландау вже був доктором медицини і працював лікарем у Збаражі. У «Списку», виданому у Львові–Варшаві за 1924 рік доктор Людвік Ландау зазначений, як лікар у приватній гімназії ім. Генріка Сенкевича у Збаражі.

У Телефонному довіднику Галичини за 1939 рік, на 161 сторінці знаходимо адресу, за якою проживав Людвік Ландау з родиною: м. Збараж, вул. Коженьовського (тепер – Володимира Великого), номер телефону 20, рід занять – лікар.

Під час нацистської окупації Збаража Людвік Ландау спочатку керував єврейською амбулаторією. Згідно книги сплат данини (жовтень 1942 – березень 1943 рр.), на той час, родина лікаря мешкала по вулиці Святослава № 25 (тепер – вулиця Володимира Великого). Тоді у цьому домі спільно проживали: Людвік, Іда та Ельза Ландау, Ісраель та Натан Гіршхорни, Стефанія Штейн, Сабіна та Берта Зейдман, а також – Агафія Гладиш. Дружина Людвіка Ландау – Фані Леонія померла від раку у 1942 році.

Імовірно, коли 10 листопада 1942 року у Збаражі було створене гетто, і родина була змушена туди перебратися, Людвік Ландау почав планувати втечу. Спочатку, він подбав про безпеку доньок. Оформивши для них усі необхідні документи, доктор Ландау розпочав довгий шлях власного порятунку. Спочатку він переховувався в околицях Збаража, у підвалі бджоляра, далі у стодолі заступника бурмістра Збаража, а пізніше – у колишнього поліціянта Кінаха. З останнім був укладений письмовий договір. Однак вже через місяць, Кінах відмовив доктору Ландау у схованці.

Далі на лікаря чекала схованка у родинному гробівці родини Білинських на місцевому кладовищі, за домовленістю з Євгеном Білинським. А вже за кілька місяців директор початкової школи у Збаражі Юзеф Івашкевич знайшов для Людвіка Ландау сховок у селі Кретівці. Це була садиба Аґнєшки Мазуркевич. Жінка погодилася йому допомогти і доктор Людвік Ландау залишався у родини Мазуркевич дев’ять (за іншою інформацією – одинадцять) місяців – до березня 1944 року. По тому він повернувся до Збаража, до свого дому.

Із серпня 1945 року Людвік Ландау розпочав працювати лікарем-хірургом у місті Клодзко (місто в південно-західній Польщі), куди переїхав і де віднайшов своїх доньок. Сестра Іди – Ельжбета – працювала медсестрою. У Клодзко Іда вийшла заміж за Бронека (Бруно) Фінка і у 1952 році у подружжя народилася донька Мірі.

У 1957 році Людвік Ландау разом зі своїми доньками та їхніми родинами виїхали до Ізраїлю. Лікар проживав у Рамат Ґані (місто в Тель-Авівському окрузі Ізраїлю) і працював за спеціальністю. Помер Людвік Ландау у 1964 році.

Про двох старших братів Ландау, особливо, про Людвіка, можна відшукати чимало інформації. Чудовим доповненням до фактичних відомостей про нього, які містяться у документах, є роман Іди Фінк «Подорож».

Про двох молодших синів родини Ландау ми маємо лише скупі дані з метричних книг народжень. Отож, відомо, що у Збаражі, 2 січня 1892 року, народився третій син Хаскеля та Брейни Макс, а 31 березня 1893 року – син Ігнац (Йоахім). Можливо, у ході подальшої роботи з різними джерелами та документами вдасться розширити та доповнити цю інформацію.

Як виходить з даних, зазначених у метричних книгах, чотири доньки подружжя Ландау народилися вже на Залужжі. Так, 5 січня 1895 року народилася донька Марія, котра померла у трирічному віці. Через рік, 21 березня 1896 року народилася донька Сабіна. Про Сабіну Зейдманта її доньку Берту пише у своєму романі Іда Фінк. Письменниця оповідає про їхню загибель під час однієї із акцій, що мала місце у Збаражі, правдоподібно, 20 жовтня 1942 року.

Про двох молодших сестер Людвіка Ландау, до інформації з метрик народжень, дещо додала Мірі Наґлєр – донька Іди Фінк. 30 листопада 1897 року у родині Хаскеля та Брейни народилася донька Реґіна. Вдома її називали Ґенею. Не відомо як складалося її життя і як їй вдалося пережити Голокост, однак Реґіна Ландау перебралася до Ізраїлю. Там проживала і померла. Дата смерті невідома.

Наймолодшою та останньою, восьмою дитиною у великій родині Ландау стала Аурелія, котра народилася 26 лютого 1902 року. Згадки про цю доньку Хаскеля та Брейни знаходимо у поіменних списках учнів приватної гімназії ім. Г. Сенкевича за 1912-1914 шкільні роки. Зі слів Мірі, Аурелію, називали Релою. Вона була одружена з Мендеком Берґлассом. Обоє проживали у Ізраїлі. Аурелія померла у 70 роках, а її чоловік – на початку 80-х.

Сьогодні досить складно дізнатися більше подробиць та «відтворити» долі усіх членів великої родини Ландау. У більшій мірі це зумовлено часом, що минув, а також трагічними подіями, що мали місце і у цій конкретній родині і загалом у Збаражі під час нацистської окупації.

Завдяки проведеній пошуковій роботі та з допомогою Мірі Наґлєр, вдалося з’ясувати, хто ж зображений на фото з родинного архіву письменниці Іди Фінк.

Дякую за допомогу у підготовці статті Мірі Наґлєр та Олександру Степаненку.

Тетяна Федорів, краєзнавець

Фото з родинного архіву Мірі Наґлєр – доньки Іди Фінк. Сидять у першому ряду (зліва направо): не ідентифікована дівчинка та Ельжбета (Ельза) Ландау; Сидять у другому ряду (зліва направо): не ідентифікована молода жінка, Хаскель Ландау, Бася Брейне Ландау (Роніґер), Людвік Ландау; Стоять у третьому ряду (зліва направо): Реґіна Ландау, Мендек Берґлас, Аурелія Берґлас (Ландау) та Іда Ландау.

В анонсі - фото Людвіка Ландау у строї лікаря Галицької армії