Згадуючи Францоза

У місті Чорткові, що на Тернопіллі, вшановано класика німецькомовної літератури Карла Еміля Францоза

30 квітня в культурному житті міста Чорткова сталася знакова подія - відкрито перший в Україні пам’ятник класику німецькомовної літератури, публіцисту, просвітителю та гуманісту Карлу Емілю Францозу. За кошти, надані Урядом Федеративної Республіки Німеччина, скульптором Романом Вільгушинським виготовлено бронзове погруддя Карла Еміля Францоза та меморіальну дошку. Їх встановлено у історичній частині міста – де провів свої дитячі роки майбутній письменник.

Хто ж такий був Карл Еміль Францоз ? І чому німецькомовний письменник єврейського походження заслуговує зараз на прочитання і вшанування у Чорткові та загалом в Україні? По-перше, завдяки Францозу це місто існує нині на літературній мапі Європи. Його описання Чорткова середини ХІХ століття можна вважати першим літературним пам’ятником міста та Галичини часів Імперії Габсбургів. Письменник змалював рідне містечко у своїх новелах під вигаданою назвою «Барнов»: «Барнов - там живе моє дитинство, і мій батько похований там… Жодне місто на світі не є таким любим і гарним, як Барнов…»

Оповідання Карла Еміля Францоза цікаві тим, що у них знаходиться місце для усіх представників багатонаціональної людської спільноти Барнова. Жодного з них він не ідеалізує, бачить з усіма тіньовими рисами, гріхами та слабостями. Але жодному з них він не відмовляє в людському співчутті і в повазі до їхньої людської гідності. Свою місію письменник вбачає у тому, щоб «Вказати на темне і допомогти ту темноту осяяти, наскільки стане мого голосу».

Францоз має незаперечні заслуги і перед українською культурою загалом – насамперед як перший у Світі дослідник та популяризатор творчості Тараса Шевченка, а також як етнограф, що першим відкрив світові феномен української народної пісні.

Тому встановлення пам’ятника Францозу у Чорткові варто сприймати саме як знакову подію – вона свідчить про початок змін у нашій свідомості, про прийняття культурної спадщини усіх етносів, які будь-коли жили на цій землі, про прагнення бути часткою відкритого європейського культурного простору.

Крім того поява в Україні пам’ятника письменникові єврейського походження є найкращою відповіддю стратегам інформаційної війни, котрі намагаються зараз представити нашу країну світові, як неофашистську.

Наступного року культурна громадськість Європи відзначатиме 170-у річницю від дня народження Францоза. Нині Чортків відкрив низку міжнародних подій, приурочених до цього ювілею. Маємо надію, що до ювілейної дати буде перекладено та видано українською збірку «Євреї з Барнова». Робота над перекладом вже розпочата колективом часопису «Золота Пектораль».

Урочисте відкриття пам’ятника Карлу Емілю Францозу в Чорткові відбулося 30 квітня. У церемонії відкриття брали участь: міський Голова Володимир Шматько, професор кафедри зарубіжної літератури Чернівецького національного університету Петро Рихло, а також гостя з Берліна - художниця, громадська діячка, дослідниця берлінського Jüdisches Museum, ініціаторка проекту «Буковинсько-Галицький літературний шлях» Гельга фон Льовеніх.

Цього ж дня самодіяльним студентським театром «Агапе» Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Олександра Барвінського представлено виставу за мотивами новели Карла Еміля Францоза «Ярмарковий день у Барнові».

Ідея та постановка цієї вистави належать викладачці іноземної літератури коледжу пані Людмилі Чижишин. Тож вперше в європейській історії «Ярмарковий день у Барнові» представлено саме на чортківській сцені.

І сцена, і зала у ці години були ЖИВИМИ.  Прийшло на згадку:"Наше пробудження може початися саме від мистецтва". Юрій Шерех, здається...