Про безхатька, який «мучить» бургомістра і міську управу

Напевно що Омелян Мандзюк – 73-річний поважний чоловік образиться за такий заголовок. Але дивімося правді в очі, пане Омеляне. З 2013-го ви втратили статус тернополянина і мешкаєте десь далеко за містом у необлаштованому ані водою, ані газом будиночку. У Тернопільській міській раді Вам почепили ярлик набридливого примхливого старого, і, здається, уже увірували у свою жертовність від ваших частих візитів. Мовляв, ну, що йому ще треба – даємо квартиру, а він відмовляється… Навіть журналісти підхопили тезу про дивака, якому пропонують добро, а він вперто не бере…

Я уже писала про квартирне питання Омеляна Мандзюка, щоправда, не акцентувала на тому, хто він. Так от, бачили пам’ятник бджолі біля тернопільського драмтеатру? Це теперішній безхатько Мандзюк був ініціатором, організатором і одним із спонсорів його зведення. Чули гімн пасічникові? Його написав у співавторстві з поетом, і, до слова, моїм першим редактором Євгеном Безкоровайним, на жаль, уже покійним, Омелян Мандзюк. Знаний пасічник, який займається боголюбною справою ще із далеких 70-их. До нього приїжджають бджолярі зі всього світу і дуже дивуються, що Омелян – на старості без даху над головою… Неймовірно, але у цього чоловіка, якщо прискіпливо порахувати, десь сто літ трудового стажу – усе життя працював на двох-трьох роботах. Причому змалечку, з десяти років (рано став сиротою) у голодному зруйнованому повоєнному Тернополі. Ветеран праці, засновник перших бджолярських кооперативів в Україні. Ось такий він, безхатько Мандзюк.

Нагадаю, житлова проблема виникла у цього чоловіка у травні 2013-го, коли потужна весняна злива обвалила жиловий будинок по вулиці Крушельницької у Тернополі, де споміж інших мешканців проживав пан Омелян і його дружина пані Віра. Іншим пощастило більше – у них квартири були приватизовані, і дуже швидко забудовник, якому міська управа надала землю під заваленим будинком, виділив їм житло у сусідній новозведеній багатоповерхівці. «За бортом» залишилася родина Мандзюків, бо їхня квартира була неприватизована, відтак житлову проблему мала вирішувати міська рада.

Вирішували… Нібито давали квартири, але не давали… Спочатку начебто у тій новобудові, де усім. Але забудовник сказав доплатити за зайвих вісім метрів, у міській управі підрахували: зайві не вісім, а двадцять, і доплата виросла до астрономічної для пенсіонера суми.

Далі начебто «давали» квартиру на вулиці Слівенській. Але Мандзюк її так і не отримав. Був навіть проект договору з тим забудовником – зобов’язання, що той надасть йому квартиру у будинку, який побудує на місці заваленого. Але це буде не через рік і не через два. У 73-річномі віці така віддалена перспектива дає підстави для роздумів, і Мандзюк на те не пристав.

І ось остання епопея з квартирою по вулиці Карпенка, яка набула найбільш реальних обрисів. Забудовник придбав цю квартиру на вторинному ринку житла і передав у комунальну власність міської ради – для Омеляна Мандзюка.

Але «примхливий старий» подав заяву до міської ради, що… не бажає цієї квартири. У чому річ? Причина відмови крилася у тому, що ця квартира на четвертому поверсі у будинку без ліфта. Ну як його Віра, яка пересувається в інвалідному візку, вибереться туди?... (Внаслідок цукрового діабету у жінки частково ампутовано ноги.) Звісно, «примха»… Принаймні так розцінили у міській управі. На червневій сесії квартиру прийняли у власність міста, мовляв, охочих на житло є багато.

А п. Мандзюку тепер кажуть «Чекайте». Хоча, на носі четверта зима з часу того зловісного обвалу будинку на Крушельницької.

За законодавством родина Мандзюків має право на позачергове отримання житла!

І слово «чекайте» аж ніяк не вписується у канву законодавчих норм Житлового кодексу, прийнятого ще за радянських часів, але досі чинного. Так от, статтями 110, 112, 113 ЖК УРСР встановлено, що громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. Якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Надаване громадянам у зв’язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі.

Статтею 46 ЖК УРСР визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, до таких, зокрема, віднесено осіб, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання.

Поза чергою! І це не підлягає сумніву. Чи домагатиметься п. Мандзюк житла у судовому порядку, вирішувати йому. Напевно, що нескандальна вдача бджоляра противиться такому вирішенню проблеми. Проте, здається, вибору нема.