Події організації

Право знати боронитимемо у Євросуді

23.07.2016
автор: Олександр Степаненко

Європейським судом з прав людини щойно прийнято до розгляду та зареєстровано заяву громадської організації ЕГО «Зелений Світ» на захист права доступу до публічної інформації. Справу супроводжує адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Олена Проценко.

Рік тому ЕГО «Зелений Світ» звернувся із запитом на інформацію до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області. Йшлося про отримання копії Акту ревізії фінансово-господарської діяльності державної природоохоронної організації - Національного природного парку (НПП) «Дністровський каньйон».

Звертаючись до Держфінінспекції, ЕГО «Зелений Світ» виходив із переконання, що запитувана інформація є публічною, за порядком доступу – відкритою, а за змістом - екологічною. Адже згідно положень Оргуської конвенції, ратифікованої Україною, до екологічної інформації віднесено серед іншого аналіз затрат і результатів, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля. Вочевидь Держфінінспекція в ході своєї ревізії мала б здійснити аналіз затрат - зокрема щодо законності та ефективності витрачання коштів українських платників податків - та інший економічний аналіз рішень, що стосуються об’єктів природного довкілля, які охороняються у національному парку «Дністровський каньйон».

На жаль, фінінспектори відмовили у наданні інформації, аргументуючи свою відмову тим, що запитувана інформація не є екологічною, що документи їхньої ревізії передано у правоохоронні органи. Відтак відомості, що містяться у них, захищено таємницею слідства.

Суди трьох інстанцій, які довелося пройти ЕГО «Зелений Світ», не врахували того, що законом «Про доступ до публічної інформації» встановлено виключний перелік вимог для обмеження доступу до публічної інформації та вимогу оцінити шкоду від оприлюднення такої інформації у порівнянні із суспільним інтересом в її отриманні (застосувати так званий «трискладовий тест»). Згідно із законом обмеження доступу до інформації можливе при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

За нашою оцінкою, державні органи в Україні відверто зловживають поняттям «таємниця слідства», тлумачать його чисто механічно. Коріння такої практики тягнеться мабуть ще із сталінських часів... Звісно, таємниця слідства у певних випадках повинна бути захищеною, але вона за законом не є неподоланною перешкодою для права громадськості знати – абсолютно в усіх випадках. Держфінінспекція, відмовляючи у задоволенні нашого запиту, жодним чином не намагалася довести, що оприлюднення інформації може завдати суттєвої шкоди розслідуванню чи запобіганню злочину. Відгородитися, не давати, не відповідати громадськості – так, звісно, простіше…

Натомість громадськість має право та суттєвий суспільний інтерес в отриманні інформації про те, як здійснюється господарська та адміністративна діяльність, як використовуються кошти платників податків на цілі охорони заповідних об’єктів, включених до НПП «Дністровський каньйон». Мають такий суспільний інтерес і члени ЕГО «Зелений Світ», статутною метою якого є збереження природної та історико-культурної спадщини, а також захист екологічних прав.

Через те, що у національних судах України захисти право на інформацію не вдалося, організація прийняла рішення про звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Наостанок: законодавець, ратифікувавши Оргуську конвенцію та прийнявши закон «Про доступ до публічної інформації», надав громадянам добрі інструменти для захисту їхнього права знати. Вони повинні працювати: як у відносинах з розпорядниками публічної інформації про стан довкілля, так і у судових справах.

На жаль, потужна інерція тотального засекречування все ще відчутна у державних органах. Маємо надію, що долатимемо її разом з ЄСПЛ.