Адвокат для наркозалежного

Євгену лише 34 роки. Достатньо навести кілька діагнозів з його об’ємної медичної картки, аби зрозуміти, у якому стані цей чоловік. Туберкульоз лімфатичних вузлів, гепатит С, полінейропатія ніг, ВІЛ (четверта клінічна стадія)… Ну, хіба він здатен протистояти, захистити себе, якщо люди у погонах вирішили, що йому знову пора за грати?..

Запроторити наркомана, навіть якщо він і не винуватий, легше, ніж здорову людину. Бо до цієї когорти упереджене ставлення як правоохоронних органів, так і загалом у суспільстві, мовляв, не винуватий сьогодні – буде винуватий завтра, бо наркозалежність рано чи пізно виведе на злочинну стежку. Але така «завбачливість» насправді є, м’яко кажучи, несправедливою, нехтуванням фундаментальних прав і свобод.

Євген вживає наркотики з 1999 року. Як розповідав у судовій залі, були у нього перерви, щоправда, нетривкі і вимушені – коли відбував на зоні чергову судимість. Наркозалежність із стажем, букет хвороб, депресія, апатія до усього (з його ж слів) майже не дають шансів розпочати жити по-новому. Втім, Євген обрав спосіб життя, який дає йому можливість, скажемо так, легалізувати стан і бодай трохи контролювати себе. З 2012 року він перебуває на замісній підтримуючій терапії в обласному протитуберкульозному диспансері.

Метадон – мабуть, усі чули про такий препарат, який дають наркозалежним. Так от, Євген його вживає, як сам каже, «кінськими дозами», звісно, за призначенням лікарів. Річ у тім, що чоловік ще й хворий на СНІД й приймає антивірусну терапію. Ось ця терапія і «з’їдає» метадон, відтак, призначають ліки у більших дозах.

Євген на суді детально розповідав, як та за яких обставин він вживає метадон, бо це було важливо у справі. Отже, він приїжджає у тубдиспансер, заходить в кабінет, там є медсестра і лікар. Медсестра набирає воду у склянку, таблетку давить у ступці на порошок, висипає його у воду. Євген випиває суміш, запиває водою, показує рот та каже «До побачення». Останні дії є обов’язковими – у такий спосіб перевіряють, щоб ніхто нічого не виніс. Увесь процес фіксують на відеокамеру. Інакше ліки не дають.

Для чого суддям знати такі деталі? Річ у тім, що Євгена звинуватили у збуті метадону (цей препарат є наркомістким), і йому важливо було доказати, що навіть гіпотетично не мав можливості винести з лікарні бодай частинку таблетки.

Натомість сторона обвинувачення оперувала фактами: Євген двічі, у серпні та вересні минулого року, збував метадон під стінами тубдиспансеру. Про це свідчить відзняте у ході оперативно-розшукової справи відео та звукозапис. Є свідки, поняті…

Та коли у судовій залі переглянули відео, прослухали звукозапис, то нічого конкретного, щоб вказувало на вину Євгена, не почули і не побачили. Понятий розгублено пояснював, що сам не знав у чому розписувався у протоколі, мовляв, після двох інфарктів зір дуже погіршився. А за другим фактом збуту метадону взагалі не закликали понятих.

Хто ж покупець? Теж наркозалежний, з яким колись Євген познайомився у колонії. За словами обвинуваченого, вони й справді зустрілися біля тубдиспансера, але розмова велася не про метадон, а про шкатулку і нарди. Знайомий був неабияким умільцем у колонії, майстрував з дерева різні речі. От Євген і замовив йому виготовити шкатулку матері на день народження, а також нарди.

Така промовиста деталь. Покупець сам телефонував до Євгена, сам просився на зустріч, вирушав туди заздалегідь технічно споряджений працівниками міліції. Гроші на закупівлю метадону йому теж давали у міліції. Власне, якби не провокативні дії людей у погонах, які спонукали покупця на так звану оперативну закупку, не було б і кримінальної справи. Запитаєте, а навіщо шукати міліції додаткового клопоту на свою голову у вигляді чергового кримінального переслідування? А показники? Їх попри публічні запевнення міліцейського керівництва, мовляв, давно відмовилися від показників, насправді ніхто не відміняв. Ось і доводиться підлеглим шукати таких собі кволих нещасних Євгенів, аби видати на гора успішно розкритий злочин.

Лишень цього разу не пощастило – Євгену трафився «зубатий» адвокат, який вщент розгромив невміло зліплений обвинувальний акт. У рамках безоплатної вторинної правової допомоги захищала Євгена адвокат Марія Карпа. Виправдувальний вирок! Мабуть, таке й у найкращому сні не приснилося б бувалому в’язню (у Євгена за плечима – не одна ходка на зону).

Чи були ті оборудки з метадоном? Хтозна, можна різне припускати, а надто зважаючи на те, яким є Євген. Але… Чи мали право правоохоронці провокувати його до злочину? Процесуальне законодавство встановлює пряму заборону: «Забороняється провокувати, підбурювати особу на вчинення цього злочину, з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який би вона не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв».

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виробив загальний принцип щодо гарантій справедливого розгляду справи в контексті техніки негласних розслідувань, що використовуються для боротьби з торгівлею наркотичними засобами. А саме: суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів. Усі такі докази слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд. Власне, так і вчинив суддя Тернопільського міськрайонного суду Гуменний – визнав докази неприпустими і виправдав обвинуваченого.

Ірина Хондогій, директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в області повідомила, що виправдувальний вирок залишила у силі й апеляційна інстанція. За її словами, ще одну перемогу у вигляді виправдувального вироку здобула адвокат Анна Чапаєва, яка захищала тернопільського студента, звинуваченого у незаконному придбанні та зберіганні канабісу (коноплі). Адвокат теж працювала у рамках безоплатної вторинної правової допомоги.