Відродити "дух Гельсінкі" через 40 років після прийняття Гельсінського Заключного Акту

1 серпня 1975 року в столиці Фінляндії Гельсінкі був зроблений перший крок шляхом, яким ми йдемо вже 40 років, - шляхом до створення всеосяжних і інклюзивних основ безпеки та співробітництва в Європі.

Проявивши історичного значення спроможність до досягнення багатостороннього консенсусу, глави 35 держав (країн НАТО, країн - учасниць Варшавського договору, нейтральних і неприєднаних держав), підписавши Гельсінський Заключний Акт 1975 року, зобов’язалися вести взаємовигідний діалог.

Усі вони були керовані прагненням подолати розкол між Сходом і Заходом, просунутися від простої "розрядки" до справжнього "зближення". Прихильність цій меті лежала в основі створення в 1990 х роках Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), яка сьогодні є найбільшою в світі регіональною організацією за змістом Глави VIII Статуту ООН, що спеціалізується на питаннях безпеки.

Підписання Гельсінського Заключного акту не поклало кінець холодній війні, але ознаменувало, завдяки духу відкритості та співробітництва, революційний поворот до її закінчення. Згодом держави-учасниці домовилися про обмін військовою інформацією та повідомленні один одного про пересування військ, військову діяльність і навчання. Держави, які підписали Гельсінський Заключний Акт, визнали також, що справжня безпека - це щось більше, ніж просто відсутність війни, адже для її забезпечення необхідні : економічний добробут, сприятливе довкілля, дотримання прав людини та основних свобод.

У Гельсінкі було розпочато діалог в інтересах миру, який донині ведеться терпляче, з непохитною наполегливістю - цей діалог вже став звичною "візитівкою" ОБСЄ.

За час, що минув з тієї пори, ОБСЄ стала найважливішим гравцем, що сприяє зміцненню стабільності в Європі. Вона сприяла припиненню воєн на території колишньої Югославії і досі надає підтримку країнам цього регіону в їхніх зусиллях, що сприяють примиренню, розвиткові регіонального співробітництва та демократичних інститутів, а також утвердженню верховенства права.

У таких точках, як Придністров’я, Нагірний Карабах і Південна Осетія, де тліючі конфлікти все ще заважають мирному розвиткові, ОБСЄ сприяє пошуку довготривалих рішень. А оскільки забезпечення безпечного життя людей виходить за рамки розв’язання військового конфлікту, Організація спрямовує свої зусилля на полегшення доступу до таких конче необхідним благ, як чиста вода, освіта, вільні вибори, правосуддя, гендерна рівність і свобода від дискримінації та утисків. Завдяки своїй мережі польових операцій ОБСЄ володіє унікальним інструментом реалізації проектів, спрямованих на зміцнення безпеки і співробітництва та на поліпшення життя людей.

З огляду на те, як еволюціонують загрози безпеці, зміщуються й акценти в діяльності ОБСЄ. Поряд з відносно традиційними проблемами ОБСЄ приділяє все зростаюче увагу вирішенню проблем, що виходять за рамки національних кордонів і пов’язаних з кіберзлочинністю, тероризмом, незаконною торгівлею, корупцією, міграцією. В епоху глобалізації необхідно налагоджувати міцні партнерські зв’язки з ООН та іншими міжнародними організаціями. Крім того, ми продовжуємо зміцнювати тісні зв’язки ОБСЄ з її середземноморськими та азійськими партнерами по співпраці.

Низка інститутів і структур ОБСЄ спільно надає підтримку державам – учасницям у виконанні їхніх зобов’язань. Серед них - Бюро з демократичних інститутів і прав людини, Представник з питань свободи засобів масової інформації, Верховний комісар у справах національних меншин і Парламентська асамблея.

Усі вони, діючи спільно, прагнуть сприяти вирішенню конфлікту в Україні і навколо неї. Тристороння контактна група, до складу якої входять представники ОБСЄ, веде переговори про практичні заходи з припинення військових дій і здійснює пошук рішень, що дозволяють домогтися міцного політичного врегулювання. Створена в березні 2014 року Спеціальна моніторингова місія продовжує відстежувати ситуацію в Україні в цілому і представляти відповідну інформацію, а також стежити, часом в небезпечних умовах, за дотриманням крихкого режиму припинення вогню на сході країни. Координатор проектів ОБСЄ в Україні, що базується в Києві ось уже 15 років, надає підтримку Урядові у проведенні реформ та налагодженні загальнонаціонального діалогу.

За задумом тих, хто підписав Гельсінський Заключний Акт, орієнтиром на шляху до безпеки і співробітництва в Європі повинні служити десять засадничих принципів, які отримали назву "Гельсінський декалог": суверенна рівність, незастосування сили, непорушність кордонів, територіальна цілісність, мирне врегулювання суперечок, невтручання у внутрішні справи, повага прав людини та основних свобод, рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею, співробітництво між державами та сумлінне виконання зобов’язань з міжнародного права.

Ось уже 40 років ці принципи лежать в основі європейської системи безпеки. Положення Гельсінського Заключного Акту, згідно з яким всі ці принципи мають першорядну важливість і повинні застосовуватися при інтерпретації кожного з них з урахуванням всіх інших, служить головним орієнтиром, визначальним напрям діалогу між державами - учасницями ОБСЄ, число яких на сьогоднішній день складає 57.

Криза в Україні і навколо неї, що забрала вже понад 6000 людських життів, трагічним чином нагадала нам про те, що дотримання цих принципів не можна вважати чимось само собою зрозумілим. Нам необхідно примножити зусилля, спрямовані на те, щоб знову підтвердити їх легітимність і утруднити їх недотримання.

Ми повинні об’єднати сили, щоб відродити "дух Гельсінкі", надихаючись прикладом лідерів, які 40 років тому знайшли в собі мужність сісти за стіл переговорів і, незважаючи на відсутність очевидних шансів на успіх, розпочали діалог заради запобігання нової війни.

Нині ми, можливо, спостерігаємо якщо не зорю, то проблиски нової ери європейської безпеки. Вимальовуються непрості питання, які наші попередники тоді, в Гельсінкі, і уявити собі, напевно, не могли.

Але, як показала відповідь ОБСЄ на події в Україні, сьогодні в нашому розпорядженні є досвід та інструменти, яких не було у батьків-засновників. Зараз, як і тоді, нам потрібні мужні люди, які вступлять в дискусію, повну невизначеності, заради того щоб піднята в 1975 році в Гельсінкі завіса, що відкрила шлях до безпеки в Європі, не опустилася знову.

Ламберто Заньєр, Генеральний секретар ОБСЄ