"Гельсінська ініціатива-ХХІ" представила на семінарі регіональних партнерів Docudays UA фільм про Волинську трагедію
Фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA незабаром увійде у якісно новий етап своєї діяльності. Відтепер він відбуватиметься не лише у форматі щорічного фестивального дійства у Києві та мандрівного фестивалю у регіонах. Docudays UA також розвиватиме всеукраїнську мережу постійно діючих кіноклубів.
На допомогу кіноклубам Docudays UA наприкінці вересня почне працювати методичний DOCU/онлайн-центр та онлайн-медіатека, в якій будуть представлені колекції фільмів з фестивальних програм минулих років. На перші 10 фільмів отримані прокатні посвідчення на 5 років, фільми перекладені та озвучені українською мовою.
Також у вересні буде виданий методичний посібник, до якого увійшли сценарії обговорення фільмів, рекомендації, як організувати дискусію по фільму, відомості про експертів з прав людини, які готові брати участь у просвітніх заходах, а також інша корисна інформація для керівників і модераторів медіа-кіноклубів.
І методичний посібник, і DOCU/онлайн-центр, і онлайн-медіатека – частини проекту «Кампанія за права людини в Україні з використанням інструментів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA».
Тож на початку серпня в Києві відбувся чотириденний семінар-воркшоп для регіональних партнерів фестивалю Docudays UА та модераторів, які до кінця 2014 року відкриють в усіх регіонах України мережу 45 сертифікованих кіноклубів документального кіно. Мета семінару – підготувати кваліфікованих модераторів, які, використовуючи найкращі фільми фестивалю, могли б фахово пропагувати гуманістичне документальне кіно, формувати почуття людської гідності, розуміння прав людини, навчати громадянській активності, розвивати критичне мислення...
Учасниками київського семінару були громадські лідери, педагоги, викладачі вузів, працівники бібліотек та закладів Пенітенціарної служби України. Із експертами та тренерами вони обговорювали питання: як створити кіноклуб, як зробити його цікавим та успішним, як залучити волонтерів, як організувати обговорення документального фільму...
... А от третього дня роботи семінару котресь миле дівча не витримало і запитало вголос: «Коли нарешті говоритимемо про фільми на патріотичну тематику?!»
Справді, нас усіх зараз болить те, що відбувається з НАШОЮ КРАЇНОЮ. Усі ми прагнемо, аби агресію на Сході вдалося зупинити. Аби люди врешті-решт перестали гинути. Аби країна невдовзі перейшла до мирного життя, до заліковування ран. Аби згодом вона таки стала КРАЇНОЮ ДЛЯ ЛЮДЕЙ…
Тому вже нині варто замислюватися – чому засів агресивної кремлівської пропаганди зійшов на нашому Сході отими «гронами гніву»? Витоки цієї війни лише у сучасності? Чи вони коріняться ще у історичній пам’яті, у давньому, не переосмисленому з позицій гуманізму історичному досвіді - у тому числі у трагічному досвіді попередніх воєн?
Намагаючись запустити дискусію на ці дражливі теми, Гельсінська ініціатива й запропонувала учасникам київського семінару фільм польських документалістів «Волинь – 1943… А Ви як гадаєте?» (автор сценарію та режисер Павел Шот).
Перший наш висновок після його перегляду та обговорення – тема Волинської трагедії в Україні залишається маловідомою.
Другий – вести мову про неї треба. І вести мову треба було віддавна. І особливо потрібно це робитин нині . Питання лише у тому, у який спосіб вести ту мову?
Чи то із звичної позиції про заздалегідь відомих: правого та винного, про ката та жертву, про переможців та переможених?
Чи з розуміння того, що будь-який кривавий конфлікт насамперед є цивілізаційною поразкою? Тим більше той, жертвами якого стали переважно мирні мешканці...
