Рік розслідування довів потерпілу до відчаю

52-річна Богдана Василів більше року доказує, що стала жертвою побиття.

Вважає, що Майдан нічого не змінив у роботі правоохоронних органів на місцях. У нашій реальності бути потерпілим– принизливо, треба міцні нерви, багато терпіння і наполегливості, щоб кримінальний процес довести до логічного завершення. Втім, хоч ця жінка і не слабодуха, але так і нічого не домоглася…

Богдана на флешці тримає фотографії того драматичного вечора. Вона – уся у синцях. А ще у неї на руках чергова (уже третя) постанова про закриття кримінального провадження. «Усе, я доведена до відчаю. Цей рік забрав мені десять років життя», - зітхає жінка.

Колишня вчителька (зараз на пільговій пенсії), розлучена, мати трьох дочок, доглядає літнього батька. Родина проживає у приватному будинку у центральній частині селища Мельниця-Подільська. Тут кожен шмат землі – ласий, бо ж центр. Богдана тривалий час не могла приватизувати землю біля свого будинку, врешті таки домоглася державного акту на сім з лишнім соток. Поряд межує ділянка, яку селищна рада у 2007 році продала підприємцю для комерційних цілей. Тут, по сусідству з будинком Богдани, крутять дискотеку. Жінка нарікає на великі незручності: шум-гам, купи сміття… Торік Богдана зробила спробу огородити ще 2, 5 сотих, що перед її подвір’ям. Каже, що клопотала, аби цю землю виділили їй у користування – наприклад, в оренду. Але дозволу не отримала (хоча, нібито спочатку в усній формі їй обіцяли виділити цей наділ). Жінка фактично вчинила самозахоплення – огородила бажану ділянку стовпами. Це не сподобалося сусіду-підприємцю. Торік серпневого дня, коли майстри встановили стовпчики у цементний розчин, і стався конфлікт, який й посьогодні ятрить серце жінці. Синці давно зажили, а образа – ні…

Зі слів Богдани, бачачи войовничі наміри сусіда, того вечора вона вирішила заночувати біля свіжостановлених стовців – аби не дати їх зруйнувати. Каже, довго чекати не довелося – прийшли розлючений сусід з дружиною. Аби вберегти огорожу, жінка повисла на ній. Незважаючи на це, сусід почав розхитувати стовп, відривати руки жінки, штовхати її, завдаючи ударів. Усе це завдавало болю. У цьому розхитуванні жінка опинилася між металевими конструкціями (стовп складався із трьох, з’єднаних між собою металічних частин). Сусід вирвав огорожу із цементного розчину і кинув на подвір’я Богдани.

Жінка викликала швидку і міліцію. Втім, працівник міліції з’явився аж у лікарні, куди її забрали. Згодом судово-медична експертиза визначить: синці на лівій руці та лівій нозі є легкими тілесними ушкодженнями. У міліції відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 Кримінального Кодексу (заподіяння легких тілесних ушкоджень).

Та найважчі випробування були попереду – десь через місяць у Богдани раптово підвищилася температура, під пахвою з’явилася «гуля». Лікарі поставили діагноз: лівобічний гострий паховий лімфаденіт. Її двічі оперували, всього вона пробула 22 дні у стаціонарі та 74 дні лікувалася амбулаторно. Жінка переконана, що ця болячка – прямий наслідок тілесних ушкоджень при боротьбі за стовпчик. Втім, судово-медична експертиза цього не підтверджує.

Та найбільше жінка обурена діями борщівської районної міліції: «23 грудня випадково дізналася, що кримінальне провадження закрили ще наприкінці жовтня – «у зв’язку з відсутністю складу злочину». Тобто давно минули строки для оскарження. Міліція нічого не повідомляє потерпілому, хоча б мала надсилати постанови.» Богдана звернулася зі скаргою до прокурора району та домоглася скасування постанови про закриття кримінального провадження. Вона клопотала, аби у справі провели ще одну судово-медичну експертизу та слідчий експеримент. Єдиний свідок конфлікту – жінка, що живе напроти у багатоквартирному будинку, (хоча, потерпіла стверджує, що багато людей були очевидцями, але кажуть: «нічого не чули-не бачили») свідчила, що сусід не бив Богдану, мовляв, коли він виймав стопчик, Богдана трималася за стовпчик на рівні витягнутої руки. Але її показання щоразу різнилися, причому суперечили навіть показанням сусіда. Так, він стверджував, що Богдана сварилася, а свідок каже: усе було тихо-мирно, мовляв, сусід вийняв стовп, і всі розійшлися.За іншим разом вона визнає, що стовп таки розхитували, а Богдана «вчепилася за стовп і не давала розхитувати». Відвідувачка редакції резюмує: «Ну, як такому свідкові можна вірити, а тим більше робити на основі його показань якісь процесуальні висновки, як от закриття кримінального провадження? Адже справу закривали «у зв’язку з відсутністю складу злочину» саме на основі показань цього свідка».

Друге закриття кримінального провадження Богдана оскаржила до суду. Вона скаржилася зокрема і на те, що жодного разу впродовж розслідування злочину не отримувала документів про перебіг розслідування, усі її клопотання, заяви, пояснення залишилися без уваги. Наприкінці квітня цього року слідчий суддя Борщівського райсуду ухвалила: постанову про закриття кримінального провадження скасувати. Суддя нагадала слідчому, що давно діє новий КПК, і не існує такої підстави для закриття провадження як відсутність складу злочину (а є «відсутність в діянні складу кримінального правопорушення»). Але це не є єдиний огріх слідчого – у постанові містилися два суперечливі між собою висновки, що є неприпустимим. Так, у мотивувальній частині викладені обставини вказують навчинення підприємцем-сусідом злочину, а у резолютивній частині слідчий робить висновок про… відсутність такого злочину.

Богдана скаржилася і до обласної прокуратури. Звідти надійшла відповідь за підписом заступника прокурора області І. Антюка: у провадженні триває досудове розслідування, хід якого взятий на контроль прокуратурою області. І ще: керівництву УМВСУ в області внесено подання, у якому ініційовано питання дисциплінарної відповідальності слідчого.

Богдана домоглася третього розслідування. Цього разу провели комісійну судово-медичну експертизу, слідчий експеримент. Але 29 серпня вона отримала на руки… чергову постанову про закриття кримінального провадження. Вона має намір оскаржити її до суду. Жінка уже вільно оперує юридичними термінами, і хоч стверджує, що сили на межі, боротиметься далі. «Бо несправедливість душить, не дає жити», - пояснює.

Власне, описана справа не є казна-якої складності. Це так зване приватне звинувачення (коли кримінальне провадження заводять лише за заявою потерпілого). За попереднім Кримінально-процесуальним кодексом доказування у справах приватного звинувачення лягало на плечі потерпілого – він звертався до суду і сам (без прокурора) доказував, що йому заподіяли легкі тілесні ушкодження. За новим КПК такі справи розслідують у загальному порядку. Втім, за такої якості досудового розслідування, як це в описаному випадку, законодавча новація анітрохи не допомагає, а навпаки перешкоджає потерпілому відновити справедливість.

Аналогічних скарг, коли люди не можуть домогтися об’єктивного розслідування, є чимало. Телефонують до редакції, до громадської приймальні УГСПЛ, що діє при редакції, - нарікають на міліцію, прокуратуру, суди.

«Майдан нічого не змінив», - з болем і розчаруванням наголошують. Рік неналежного розслідування Богданиної справи – це «двійка» правоохоронним органам. Зауважу, що цією публікацією редакція не має наміру у якийсь спосіб вплинути на розслідування (якщо Богдана доможеться чергового скасування постанови) - у сенсі звинувачення отого сусіда-підприємця. Винен чоловік чи ні – нехай би встановило всебічне повне і неупереджене розслідування.

Ольга КУШНЕРИК