Права людини

ПРАВОВА ДЕРЖАВА

16.01.2011
автор: Марек Новіцькі, Президент Варшавського Гельсінського фонду прав людини

Є дуже важливе поняття для прав людини - це поняття правової держави. У країнах, які з’явилися після розпаду СРСР, і в інших країнах виникають великі проблеми з розумінням визначення правової держави.

Найпростіше визначення (а я знаю їх близько 70): правова держава - це така держава, у якій людина може з великою ймовірністю передбачити, як відповість держава на її дії.

Тобто, якщо я вчиню щось, то відповідь держави буде саме такою, а не якою-небудь іще. Ці закони взаємодії держави й одиниці зрозумілі й однозначні. Немає проблеми з тим, що коли я зроблю щось, то один Бог знає, що у відповідь на це зробить чиновник. Якщо я зроблю А, то чиновник зробить В, а не C і не D. Це - правова держава.

Я часто використовую такий доволі простий приклад із історії Індії. Англійці заборонили мешканцям Індії варити сіль. І ось одного разу на березі океану сіли 10 індусів і, не криючись, почали варити сіль. Прийшли поліцейські, взяли їх за вуха й відвели до тюрми. Через день на березі океану сіли 100 індусів і заходились варити сіль. Прийшли поліцейські й відвели їх до тюрми. Наступного дня на березі всілися 10000 індусів і почали варити сіль. Тоді англійці відмінили закон. Чому? Тому що неможливо посадити в тюрму таку кількість людей. А вони ж усі варили сіль, тому не можна було одного посадити, а іншого не саджати. Отже такий закон не може діяти, тому що порушує принцип правової держави, а Великобританія була правовою державою.

А як би все це відбувалося в комуністичній країні? Першого дня, коли варили сіль 10 індусів, прийшли б міліціонери, всіх би побили, 6-х посадили б у тюрму, а 4-х відправили додому, і всі думали б: "Хто їх знає, чому вони їх відпустили?" А ще додатково посадили б у тюрму 3-х чоловік, яких взагалі не було на березі океану, - щоб усі боялися. Бо чи варю я сіль, чи не варю, а як влада схоче - посадить, а не схоче - не посадить. Тому що комуністична країна - не правова держава, і це дуже важливо для захисту прав людини.

У нас останнім часом були дуже дивні закони. Наприклад, хтось збирав гроші, щоб поїхати в Німеччину й купити собі машину. Нарешті зібрав, поїхав,
купив машину, приїхав на кордон і тут дізнався, що митний податок учора збільшився в 10 разів. І подітися йому нікуди, і взагалі йому простіше
викинути цю машину, ніж платити. Це теж не правова держава - людина не знає, що зробить влада, що скоїться у майбутньому. Проблема правової держави
стосується не лише поліції й кримінального законодавства, але й щоденного життя. Ми повинні знати закони і вірити, що держава буде їх дотримуватися.

 

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ

У більшості наших конституцій права та обов’язки з’являються поруч. Ось частина польської Конституції, де говориться про мої права. Вона називається: "Права та обов’язки громадян". І шкільні закони говорять: "Права та обов’язки учня". Мається на увазі, що коли ти виконуєш свої обов’язки, то ми, влада, будемо гарантувати твої права. З точки зору прав людини - це чистісінька нісенітниця. Чому? Бо мої права і свободи є у мене тому, що я - людина. Вони виникають з моєї людської гідності. Мої обов’язки перед державою дійсно є, але це зовсім інша проблема. Вони - результат того, яку ми державу збудували, які права ми їй передали. Тут немає цих філософських основ, і в мене є права і свободи незалежно від того, виконую я свої
обов’язки, чи ні. Держава може мене покарати, якщо я не буду цього робити, але права від цього не залежать.

Якщо вже говорити про обов’язки, то можна дуже коротко сказати, скільки їх. Їх усього - навсього чотири.

Перший обов’язок - платити податки. Якщо я не буду платити податки, то держава не зможе виконувати свої основні функції: організовувати армію, поліцію, суд.

Другий обов’язок - це захищати батьківщину. Якщо я - громадянин моєї країни і хтось їй загрожує, то я зобов’язаний її захищати. Це не обов’язково означає, що мені слід брати до рук
"калашнікова" і йти стріляти. Захищати можна по-різному, але це мій обов’язок - долучитися якимось чином до захисту батьківщини.

З третім обов’язком вже більш складно. Дехто говорить, і вони неправі, що громадянин зобов’язаний виконувати закон. Це не так. Громадянин має право порушувати закон. Я думаю, що більшість з нас в комуністичні часи порушували закон. Усі революції, вся підпільна діяльність - це було порушення закону. Але я, коли порушував закони моєї країни, відчував, що виконую свій громадянський обов’язок, що мені треба порушувати ці закони, і це справедливо. Я думав, що уряд, який був у моїй країні, - це не мій уряд, що моєю країною править хтось не той, що треба.

А зараз мова йде про демократичну країну. Тут також можна порушувати закони, але це ціла теорія опору незаконній владі. І якщо я відчуваю, що я тут живу, що це моя країна, що це демократична справна, дієва влада, але в моїй країні є якийсь закон, з яким я не згоден, він мені не подобається, я думаю, що він аморальний і шкодить людям, - тоді я можу піти й офіційно стати порушником цього закону, але мій обов’язок - підкоритися рішенню суду. Це - мій громадянський обов’язок. А інші будуть дивитися, що я сиджу в тюрмі, все більше й більше людей будуть звертати на це увагу, будуть виступати проти закону, і закон зміниться. Ми не криємося, ми порушуємо закони, котрі вважаємо поганими, але підкоряємося рішенню нашого суду. Багато хто з нас ховався, але у нас було виправдання, більшість із нас думала, що уряд наших країн - це не наш уряд, і це виправдовувало те, що ми не йшли у тюрму, а
просто намагалися сховатися.

І останній, четвертий громадянський обов’язок. Це дуже просто. Скинути владу, котра порушує права людини. Якщо шляхом демократичних виборів чи ще яким іншим шляхом до влади прийшли люди, котрі порушили права громадян, котрі діяли на власну користь, а не служили людям, то потрібно скинути таку владу. Це також обов’язок громадянина. Цікаво, що у першому варіанті французької конституції був цей обов’язок громадянина скинути владу, котра почне служити самій собі, а не громадянам. Але з часом це зникає, і зараз у французькій конституції цього вже немає.

Оце й усі обов’язки громадянина. Більш немає ніяких.

Є обов’язки стосовно дружини, сусіда, але це вже інший тип обов’язків.