Останнього зимового дня у Чорткові показали прем’єру вистави «Тев’є-молочар» за Шолом-Алейхемом

Тернополяни можливо, й забули вже, що обласний драматичний театр імені Франка у післявоєнний час прийшов до міста … з Чорткова. Саме так, театр повернувся до Тернополя cаме від нас - після відбудови зруйнованого війною обласного центру. Відтак починаючи з 1948 року професійного театру у Чорткові вже не було. Хоча аматори не раз робили спроби оживити чортківську театральну сцену. Найвідомішим з них був, звісно ж, Панас Карабіневич. Щоправда останнім часом такі спроби стають все рідшими й у центрі подільського містечка вже не театральні афіші рясніють, а безроздільно царює торжище…

А ж ось 28 лютого, останнього зимового дня, на сцені Чортківського педагогічного училища ім. Олександра Барвінського відбулась вочевидь непересічна подія - викладач світової літератури Людмила Чижишин разом зі своїми вихованцями представила у власній постановці прем’єру «Тев’є-молочара» за мотивами славетної літературної збірки Шолом-Алейхема, класика єврейської та світової літератури.

Цю виставу було присвячено пам’яті тисяч євреїв містечка та його околиць, що загинули у чортківському гетто та белжецькому таборі смерті 70 років тому, під час нацистської окупації краю.

Підготовка до сценічного дійства сколихнула ледь не усіх городян, котрі бодай в 10-му коліні мали єврейських предків. Вони передали для вистави багато необхідного реквізиту, справді раритетні речі: від колоритних елементів традиційного єврейського одягу – аж до справжньої, автентичної Тори…

Усі новоявлені актори, а це переважно студенти молодших курсів педагогічного училища, ще у процесі репетицій відкрили для себе єврейську культуру, захопилися нею і з нетерпінням готувалися до дня, коли можуть передати радість від цього свого відкриття - глядачам.
А день прем’єри видався справжнім святом сценічного мистецтва - не лише для колективу училища, але й для чималої кількості гостей… Як водиться на справжній прем’єрі - зала зустріла акторів цілковитим аншлагом!

Пані Людмила Чижишин відкрила дійство проникливою промовою. Згадала вона й видатного українського актора Богдана Ступку, який впродовж 20 років грав Тев’є на сцені Національного театру імені Івана Франка і вважався кращим у світі виконавцем цієї ролі…
Юні театрали грали натхненно та проникливо, а особливо Тев’є (Сергійко Плечинь), Голда (Оля Ковпак), Лейзер (Дмитро Мельник)… Режисер направляла акторів тонко і непомітно, а глядачі слухали заворожено і зосереджено… Словом, усе було, як у справжньому професійному театрі! Тож схоже, що ця подія залишиться у пам’яті майбутніх педагогів на все життя…

Істинною окрасою вистави став її музичний супровід у виконанні камерного хору «Бревіс» (керівник Володимир Максимлюк), скрипаля Олексія Гуски, соліста Федора Щура. Пісні, що виконувалися на ідиші, наповнили театральну залу особливою енергетикою. Жалібно виводили скрипки, тривожно били бубни, життєствердно сурмили труби - ніби відтворювали симфонію самого життя, у немислимому переплетінні жорстокого та милосердного, комічного та трагічного, розтоптаного - але врешті-решт воскресаючого і непереможного!

Публіка проводжала акторів стоячи, під грім овацій! Усі, хто виходив із зали, здається, відчули - завтра вже буде весна!...

До слова, юні театрали з Чортківського педучилища, натхненні першим сценічним успіхом, готові працювати й надалі. Вони не проти поставити Шолом-Алейхема й поза межами свого навчального закладу, на великий сцені! Тож успіхів їм, радості від творчої праці, і звісно - щедрих аплодисментів!

Наталія Богданець,
викладач Чортківської гімназії імені Маркіяна Шашкевича,
голова молодіжного клубу «Ковчег»