Події організації

35 років від підписання Гельсінських угод: здобутки, ризики, перспективи

30.07.2010

„Гельсінська ініціатива-ХХІ” провела у Чорткові круглий стіл з нагоди 35 річниці підписання Заключного Гельсінського Акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ). Акт можна вважати однією з фундаментальних міжнародних угод, що визначила засади співіснування європейських країн та піднесла права людини у статус об”єкту міжнародної політики. Його підписання у 1975 році відкрило шлях для становлення міжнародного правозахисного руху. Саме з виникненням Української Гельсінської групи (1976) розпочався новий, ненасильницький етап боротьби за людські права та демократію, який врешті-решт призвів до відновлення незалежності України.

Як нині оцінюють правозахисники ефективність міжнародних механізмів захисту прав та основних свобод людини? Чи Гельсінський акт, інші міжнародні правові угоди та декларації, прийняті в рамках НБСЄ дійсно стали дієвим чинником дотримання прав людини, безпеки та сталого розвитку? Хто і чому намагається сьогодні послабити його дієвість? Чи можна вести мову про інфляцію ідей прав людини загалом?.. 
Такі та інші питання звучали на круглому столі, учасниками якого стали громадські активісти, співробітники бібліотек міста, журналісти місцевих ЗМІ...

Але усі промовці так чи інше висловлювали тривогу з приводу того, що наступ на засади державної незалежності, демократії, на права та свободи громадян в Україні в останні місяці йде швидкими темпами, не зустрічаючи практично ніякого громадянського опору.

Прикладів тому вдосталь. Найбільш резонансні: відсторонення ОБСЄ від моніторингу дотримання прав людини у Росії, зміст та спосіб ухвалення нових міжнародних угод по Чорноморському флоту, ліквідація структур, відповідальних за дотримання прав людини у системі МВС України, чергової трагічні випадки протиправного насильства у його підрозділах, брутальне придушення громадянських протестів проти знищення парку Горького у Харкові...

Вектор законотворчої практики також змінився у напрямку посилення державного авторитаризму. Серйозне занепокоєння української та міжнародної громадськості викликав проект закону «Про порядок організації і проведення мирних заходів», яким зокрема, «узаконюються» репресивні методи щодо організаторів та учасників мирних зібрань.

Верховна Рада, не очікуючи висновку Венеціанської комісії, прийняла Закон „Про судоустрій і статус суддів". Можна вважати, що деякі статті цього закону не відповідають Конституції, європейським стандартам, ускладнюють доступ громадян до правосуддя, спрямовані на подальше розхитування засад незалежності системи судової влади.

Правозахисників непокоять окремі положення нової редакції Закону “Про вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, спрямовані на обмеження виборчих прав громадян – наприклад, обмеження доступу до інформації про кандидатів та політичні партії, зокрема про їх передвиборні програми. Відтепер місцеві партійні організації та окремі кандидати не зобов’язані подавати свої програми при їх реєстрації виборчими комісіями, а отже — і мати такі програми...

На жаль Президент не дослухався протестів громадян та організацій, котрі критично оцінюють згадані законопроекти, та поспішно підписав їх. 

За прогнозами організаторів круглого столу, наступ на свободу в Україні триватиме й надалі. Зупинити його може лише об”єднання представників громадянського суспільства, медійного середовища, усіх свідомих громадян у спільних діях на захист демократії, правової держави, прав та свобод людини.