Пам’яті Дмитра Калітвенцева

Ми втратили товариша по боротьбі за права людини. 11 червня на 56-тому році після важкої хвороби  пішов з життя Калітвенцев Дмитро Дмитрович, лідер Незалежної профспілки гірників шахти імені Баракова ВАТ «Краснодонвугілля», член правління Громадського комітету захисту прав людини.

У 90-ті роки, коли держава кинула шахти на свавілля грабіжників, а офіційні профспілки перетворилися в школу опортунізму, Дмитро Калітвенцев став одним з лідерів шахтарського руху. Боротьба за права найманих робітників стала сенсом його життя. Під його керівництвом краснодонський шахтарі першими на Луганщині показали зразок цієї боротьби. 

У 1997 році, коли взагалі не виплачувалася зарплата, вони провели багатомісячну акцію протесту перед будівлею облдержадміністрації та повернули те, що у них відібрали нові «господарі життя». При цьому шахтарі втратили свого товариша Олександра Міхалевича, який 14 грудня 1997 року, не витерпівши принижень своєї гідності, спалив себе. Їм довелося також винести на своїх плечах удари кийків підрозділу «Беркут» генерала Буднікова. 

Дмитро Дмитрович боровся за права робітників, як профспілковий лідер нової формації. Він виступав проти нової системи нелюдської експлуатації праці безпосередньо на виробництві. Цю систему він знав зсередини, а ступінь знецінення праці він ретельно досліджував, як експерт і доводив до відома суспільства як соціологічний факт… До останніх днів він допомагав усім тим, хто до нього звертався. 

Наш товариш пішов, залишивши нам у спадок незавершену справу. Будьмо гідні його пам'яті, його справи. 

У наш час наступу реакції життя і смерть Дмитра Калітвенцева постають у новому світлі – минає  епоха хибних цінностей та ідейного розброду, настає епоха самоорганізації, коли тільки організований рух людей праці стає єдиною реальною політичною силою. 

Микола Козирєв, 
Член Правління УГСПЛ, Голова Громадського комітету захисту прав людини, місто Луганськ.