Показом фільмів-переможців завершився 31 березня у Києві 8-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.

Фестиваль цього року відбувався протягом усього останнього березневого тижня у столичному Будинку кіно та Німецькому культурному центрі «Ґете-Інститут». Як і раніше, на цьогорічному фестивалі були представлені: кращі фільми світової документалістики, відомі режисери продюсери, майстер-класи провідних фахівців, різного формату дискусії з проблемних питань з громадянськими лідерами, правозахисниками, журналістами та кіномитцями...

Цього року оновився логотип Docudays UA. Тепер його символ - важкоатлет, сильний, наполегливий і цілеспрямований. Він щодня піднімає важку штангу – на знак перемоги над собою, над життєвими обставинами – за будь-якої влади, за будь-якої погоди. Українські кінодокументалісти так само щодня піднімають свою «штангу» над усіма несприятливими обставинами в сфері кіно. Так само українські правозахисники щодня піднімають свою «штангу», утверджуючи права людини в Україні.

Гран-прі творчого конкурсу Docudays - 2011 отримав фільм „Гравець” (режисер Джон Аппель, Нідерланди). У правозахисному конкурсі першу нагороду здобув фільм „Правосуддя для Сергія” (режисер Ганс Германс, Мартін Маат, Нідерланди) - „за невпинну боротьбу проти тиску влади та захист правосуддя”. Приз від студентського журі отримав фільм „Рожеві сарі” (режисер Кім Лонжинотто, Велика Британія, Індія) - „за приклад того, як людина може одна виступити проти системи”. Премію імені Андрія Матросова від команди Docudays UA отримав фільм „Олімпієць” Вієстурса Кайріша з Латвії - „за силу й перемогу духу”. Спеціальним призом від Національної спілки кінематографістів України було відзначено фільм „Поза зоною досяжності” польського режисера Якуба Стожека - „за надзвичайну безпосередність оповіді”. А от Спеціальний приз від РУправління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові та Україні отримала французька стрічка фільм „Прибульці”, як „найкращий фільм, що висвітлює проблеми біженців”.

Голосували на цьогорічному фестивалі і самі глядачі. Формально Приз глядацьких симпатій виборола стрічка „Банзай, Шанхай!” (режисер Юрате Самуліоніте, Литва) - „за нестримний оптимізм”. Повним аншлагом у фестивальній залі - коли люди стояли у проходах та сиділи на долівці - відзначився показ німецької стрічки „Інший Челсі. Історія з Донецька”.

Іншою особливою подією цьогорічного Docudays-а можна вважати показ двох фільмів Павла Костомарова - російського кінорежисера та оператора, лауреата „Берлінале- 2010”. Його робота „Удвох” - хвилююча розповідь про життєвий та творчий нонконформізм подружжя львівських художників, Людмили та Володимира Лободи. Стрічка „Я люблю тебе”, котру Костомаров зробив у співавторстві із режисером Алєксандром Расторгуєвим, стала своєрідним експериментом, в процесі якого автори роздали камери звичайним міським мешканцям і запропонували фіксувати своє щоденне життя на відео...

Формат Docudays UA щороку розширюється - фестиваль, котрий вісім років тому було організовано Українською Гельсінською спілкою с прав людини, давно став самодостатнім мистецьким та громадянським явищем. Стає просто неможливим продивитися усі його фільми у „великому форматі” - безпосередньо у столичному Будинку кіно. Але відвідуючи те дійство, не можна не тішитися.... Адже - попри усю фестивальну суєту - тут бачиш щоразу чисельнішого НЕВИПАДКОВОГО ГЛЯДЯЧА. Що особливо радує: більшість аудиторії - то молоді люди! Приємно чути краєм вуха їхні коментарі до щойно переглянутої стрічки. Приємно, що хоча б в столиці можна знайти альтернативу тій навалі войовничої попси та несмаку, що заполонила нині телеекрани та кінозали. І не можна не мріяти - аби молоді люди у наших містечках та селах також мали можливість отримати таку альтернативу.

За сталою вже традицією, восени Docudays UA вирушає у мандри регіонами країни. Сподіваємось, що й цього року фестиваль правозахисного документального кіно завітає також і до нашого краю.

Олександр Степаненко