Одним з найбільш цікавих видань, які вийшли впродовж року українською, стала книжка професора Центрально-Європейського університету Александра Еткінда «Росія проти сучасності».
Ім’я Александра Еткінда добре відоме у світі. Коло його наукових інтересів широке: психологія, антропологія, історія, культура пам’яті, кліматична криза, сталий розвиток. Декілька його книжок були присвячені темі злочинів сталінізму.
У «Remembering Katyn» він аналізує спадщину Катині через культури пам’яті семи країн, що взаємно впливають одна на одну – Польщі, України, Білорусі, Росії, України, Литви, Латвії, Естонії.
Написана у співавторстві «Warped mourning. Stories of the Undead in the Land of Unburied» (що можна перекласти як «Викривлена жалоба. Історії з Краю Непохованих») малює химерну панораму посткатастрофічної культури. Це книга про скорботу за жертвами сталінських репресій, про культурні механізми пам'яті та жалоби.
Звісно, після утвердження в РФ чекістської диктатури такий Автор приречений був на еміграцію. Від 2005 року він як гостьовий професор читав лекції у найпрестижніших університетах світу: в Кембріджі, Гарварді, Принстоні, Джорджтауні… Від 2022 року - професор Центрально-Європейського університету у Відні.
І от нарешті вийшла у видавництві «Фоліо» перша книжка Александра Еткінда українською – «Росія проти сучасності». Це реакція інтелектуала на кризу, кульмінацією якої стала війна, розв’язана Росією в Україні. Розплутуючи складний клубок проблем політики й екології, демографії та економіки, Автор пояснює витоки російської агресії, внутрішнього занепаду й культурного саморуйнування РФ крізь призму її постімперської травми, нафтового авторитаризму та культу минулого.
Еткінда називають провідним мислителем сучасності. Росія виступає проти цієї сучасності. Не дивно, що саме Еткінд першим побачив небезпеку і написав про неї книгжку, повну нищівних викриттів, глибоких прозрінь та гострої полеміки.
Наведемо невелику цитату з неї: «У своєму протистоянні сучасності російська держава розробляла нові родовища нафти й газу, окупувала території…, субсидувала ультраправі рухи по всьому світу й руйнувала Україну. Вона робила все це не за інерцією, але з рідкісною наполегливістю та цілеспрямованістю. Здійснюючи свій історичний вибір, російська еліта вважала за краще вибудовувати державу й суспільство за примітивною моделлю демодернізації. Спочатку Кремль нав’язав цю модель своїй країні, потім вийшов із нею на міжнародну арену. Спочатку він робив це мирним шляхом, «по-доброму», потім став нав’язувати свої уявлення про добро і зло силою зброї. На цьому шляху в Росії знайшлися союзники, і все ж проєкт з розвороту історичного часу назад — це суто російська «спеціальна операція»: стопмодернізм».
Зрозуміло, що кремлівські старці не могли стерпіти таких оцінок – у 2024 році Александра Еткінда визнано «іноземним агентом».
Вітаємо пана Александра та інших «іноземних агентів» з цим визнанням, а також – з наближенням Різдва та Нового року!
Вільну думку в сучасному світі зупинити неможливо. Читаймо «Росія проти сучасності». Книжку в паперовій та електронній формі можна придбати на сайті видавництва «Фоліо» - https://folio.com.ua/books/rosiya-proti-suchasnosti?srsltid=AfmBOopQjL4XJHfBQsd5JcpMnbbZb53YMyImg-ALoNuElXEIHs5M2cAV