Кароліна Лянцкоронська: життя, як останнє втілення фамільного кредо - “Flammans pro Recto”
01.09.2012
Хіба досі - в отому впертому замовчуванні внеску аристократії в національну історію, науку та культуру - не продовжуємо ми дивитися на власне минуле крізь шори та криві скла більшовицького «краткого курса истории ВКПБ»? З іншого боку - хіба думка про те, що історія та культура поляків (євреїв, вірмен, росіян, татар і т. д.) в Україні є НАШОЮ, УКРАЇНСЬКОЮ ІСТОРІЄЮ ТА КУЛЬТУРОЮ – все ще не здається багатьом надто незвичною?
Вдячній пам’яті про Рафала Лемкіна
24.06.2010
110 років тому народився Рафал Лемкін - випускник Львівського університету, доктор права, правозахисник, автор правого поняття "злочин геноциду", головний промотор ухвалення ООН "Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього"
Довге повернення Блондера
22.06.2010
Мусимо визнати, що ім‘я Саші Блондера в Україні мало що скаже навіть знавцеві мистецтва. І то прикро: й тому, що у Європі цей художник здобув свого часу неабияке визнання, і тому, що він народився та провів свої юнацькі роки не де-інде, а у нашому з вами Чорткові.
Станіслав Єжи Лєц - Лицар ордену Свободи
05.01.2010
Станіслав Єжи Лєц залишив власний слід у світовій культурі насамперед, як „останній класик афоризму”, „геній сатиричної філософської метафори”... Він значно менш відомий, як дисидент, правозахисник, адвокат. Як галичанин також - про його молоді роки, проведені у Львові та на Західному Поділлі, відомо не так багато. А він до того ж був ще й поетом, філософом, публіцистом, перекладачем. Життєвий шлях Лєца сам по собі унікальний. Він журналіст і видавець, театральний діяч і фермер, в’язень концтабору й учасник антифашистського опору, а ще - партизан, офіцер, дипломат... Але в усі часи та у будь-яких іпостасях - яскравий нонконформіст...
Втрачені та віднайдені світи Агнона
29.12.2008
Цього року виповнилося 120 років від дня народження Агнона, поки що єдиного нобелівського лауреата-літератора, що народився в Україні. Для єврея його ім’я значить приблизно те ж саме, що для українця – ім’я Шевченка, для поляка – Міцкевича, росіянина – Пушкіна, іспанця – Сервантеса. Він вперше увів забуту давню мову іврит до кола мов сучасної світової літератури.
