Історія

Коли сама земля прагне повертати нам пам’ять

27.01.2021
автор: Олександр Степаненко

27 січня цивілізований світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Цього року відзначатимуться 80-і роковини від початку цієї трагедії у наших краях. На жаль, ми переважно згадуємо про ті трагічні події лише з нагоди пам’ятних дат та роковин.

Але сама земля повертає нам пам’ять про жертв.

Ось влітку минулого року у лісі «Басівка», що на території Заводської громади Чортківського району, було знайдено людські рештки із слідами насильницької смерті. Лісові лиси прорили нори у землі та повитягали на поверхню кістки. Небайдужі мешканці Заводського повідомили про це у селищну раду. На місці побували співробітники поліції.

Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні…» встановлено, що «держава здійснює розслідування злочинів геноциду, злочинів проти людства та людяності, військових злочинів, вчинених в Україні представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, та вживає заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків таких злочинів та відновлення історичної справедливості, зокрема шляхом дослідження та встановлення кількості жертв комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, визначення та упорядження місць масових поховань таких жертв, збору, узагальнення та оприлюднення інформації» тощо.

20 серпня 2020 року громадська організація «Гельсінська ініціатива-ХХІ» направила звернення на ім’я Начальника Чортківського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області пана Мельника А. І. з пропозицією провести розслідування за фактом знайдення братської могили і про результати такого розслідування поінформувати. Аналогічне звернення до відділу поліції направляла і Заводська селищна рада.

Минуло півроку. Жодної відповіді наразі не отримано.

Тоді як відомо, що у фондах Державного архіву Тернопільської області зберігається «Акт Комісії по розслідуванню злочинної діяльности нацистських загарбників…» від 6 – 12 червня 1944 року, який містить інформацію про обстеження трьох братських могил у лісі «Басівка» та опитування свідків злочину. На підставі цього акту можна стверджувати, що у лісі знаходяться рештки 180 – 200 жертв нацистських розстрілів 1941 – 1942 років.

Дата вчинення одного із злочинів відома з показань свідків, це 26 серпня 1941 року. Одним із свідків при розкритті братських могил виступав професор Юзеф Опацький, який сам був арештований у липні 1941 року та впродовж 3-х місяців перебував під слідством у чортківській тюрмі. Він засвідчив наступне (орфографію Акту збережено): «Дня 25 серпня 1941 року в місті Чорткові відбулася лапанка євреїв, яких у числі 95 чоловік привели до вязниці, де всім відібрано документи і вартісні речі. Ранком о 3-30 за середньоєвропейським часом випроваджено вязнів до двох некритих великих автомашин, владували їх примусово в двох верствах лицем до підлоги і так прикритих коцами вивозили. О годині 6-й ранку вивезено євреїв у таким самим порядку. Вязнів, які залишилися зібрано до одної камери, деяких випроваджено на вязничне подвір’я, щоб не бачили, що діється. Люди, які привозили харчі вязням, вже не приймали, відповідали, що їх нема бо виїхали на роботу».

За свідченням проф. Опацького, того ж дня у лісі було розстріляно 54 політичні в’язні тюрми, у рівних частинах - українці та поляки. Він називає прізвища деяких з розстріляних: Скверчинський Антон, Козак Владислав, Візінський (Мізінський ? – нерозбірливо), Жизномирський Петро та інші з села Улашковець, Музичка Сильвестер з Ромашівки, Вонсович Андрій, Вонсович Альбін, Биличук (Виличук ? – нерозбірливо) з хутора Липників, Новіцький та Шаферова з Чорткова, Підсадний з Росохача, Віконський Іван з Шманьківчиків, Вівчар Данило з Угриня, Ярмоловський з Шманьковець, Забіяка і Слободян з Колиндян, а також Козак, Шушка, Билов…

Загалом за висновком комісії у цій братській могилі знаходиться біля 150 жертв.

Далі Опацький стверджував, що дві інші могили знаходяться за дорогою, на узліссі. Укожній з них комісія знайшла біля 20 людських решток: «Ці другі ями за мурованкою це люди помордовані у 1942 році. Одна з місяця лютого, друга з серпня. У першій ямі є приблизно до 15 осіб , між іншим родина Шнаєрів з самим учителем з Чорткова. У другій ямі є около 20 осіб, переважно самі інтелігенти, так звана «Група Дрогобицька». А це інж. Гроховський Віт з Дрогобича, трох лісників, директор гімназії з Самбора, двох професорів з Самбора і більше інтелігенції».

Поки що у нашому місті ніяк не увічнено пам’ять про 12 тисяч жертв Голокосту. Чи не варто через 80 років мати хоча б меморіальну таблицю на території колишнього гетто? Вулицю, названу іменем героїв – Праведників Народів Світу, котрі рятували своїх земляків, ризикуючи власним життям і життям своїх родин? Нарешті, місце пам'яті у лісі Басівка.

Братські могили розстріляних євреїв є чи не кожному нашому селі. Точне розташування їх у більшості випадків невідоме. Наразі у Чортківській громаді позначено лише одне місце пам’яті – на краю Чорного лісу.

Як бачимо, саму землю болить наше забуття про тисячі життів, які обірвалися передчасно.

 

На фото з Басівки від серпня 2020 року видно згадані лисячі нори та стрічку - слід від перебування тут співробітників поліції