Якби персонажів «Божої волі» побачив Достоєвський – можливо, світ отримав би продовження «Бесов»?

«Божу волю» російської режисерки Бєати Бубєнєц мандрівний Docudays UA запропонував двічі : старшокласникам Бучацького колегіуму та молодіжній спільноті, що збирається у кафе «Витанія». Обидва покази викликали цікаву дискусію.

Справді, на перший погляд може видаватися, що головний персонаж цієї стрічки Дмітрій Ентео наділений цілою низкою позитивних рис: він вірить у Бога, часто його згадує, цитує і намагається проповідувати Святе Письмо, відвідує церкву, ревно відзначає православні свята та шанує традиції, хреститься перед кожним храмом, вважає, що на усе що відбувається – воля Божа… До того ж, його хата відверто «не з краю». Діма є громадським активістом - це ж також начебто добре? Він вимагає законодавчої заборони абортів, вельми критично ставиться до діяльності сексуальних меншин – вона ж руйнує християнську сім’ю… Він доволі харизматичний – тож цілком природно йому вдається згуртувати довкола себе чималий рух «православних активістів».

Позитивний персонаж, хіба ні? Але лише на перший погляд. Чомусь дії «православних активістів» во славу Христа своєю агресією щодо інакодумців нагадують найгірші традиції «Чорної Сотні» …

Зрештою, Дмітрій не бажає зупинятися на ролі лідера вуличних акцій. У його месіанських намірах - очолити клерикальну Росію, а згодом згуртувати міфічну Євразію і весь світ у євхаристичній православній революції. Він вже зараз бажаний гість на прес-конференціях і ток-шоу, на форумах націонал-радикалів, молодь на його мітингах екзальтовано вигукує "Энтео - в президенты!!!"...

Чи варто сьогодні побоюватися – і не лише у Росії - що після падіння комунізму підніме голос фундаменталізм: релігійний або націоналістичний? Де ота межа, що відділяє живу віру та активну громадянську позицію від крайнощів фундаменталізму? Можливо, вона пролягає через готовність жертвувати людською гідністю заради догм та ідеологій?

То ким він є, цей Діма Ентео: маргіналом, хворобливим фанатиком з ознаками "православія головного мозку", публічні діяння якого будуть щоразу зупинятися поліцією та викликати відторгнення будь-яким здоровим суспільством? Чи його рух знаходитиме резонанс і підтримку у колах націонал-патріотів, православних клерикалів, політиків, котрі шукають дешевої популярності та журналістів, охочих до скандальних подій? А отже матиме розвиток у сучасній Росії?.. Адже бачимо, що наразі діяння «православних активістів» підтримуються багатьма росіянами, для яких понад усе - «Вера, Царь, и Отечество», але аж ніяк не людська гідність, не права людини, не численні глобальні проблеми, з якими стикається сьогодні людство…

Тож хтозна, можливо, якби героя «Божої волі» побачив би Федір Михайлович Достоєвський, світ отримав би продовження історії «Бесов»? Свого часу геніальному письменнику не вдалося застерегти Росію від сповзання у терор і хаос, відкривши їй справжнє обличчя «революціонерів» через одіозні персонажі Верховенського, Ставрогіна і К. Схоже, що Діма Ентео не загубився б у їхній компанії. Зрештою, його й вигадувати не потрібно. Він реальний, він ходить московськими вулицями у товаристві готових на все «апостолів». І він не один такий…