Соціально-економічні права

«Терпи, бидло, терпи!»

27.11.2015
Встигнути до морозів

Щоб потрапити у державну реєстраційну службу, люди займають чергу з дванадцятої ночі! Чекаючи у автівках або просто неба, вони клянуть державу, на чому світ стоїть. Нехай би хоч один чиновник вийшов до них у сльотаву темряву і заїкнувся про покращення і реформи (про що вони так люблять публічно заявляти), й не впевнена, чи залишився б він з чубом та краваткою. Закоцюбла від пронизливого холоду і дощу черга вихлюпує у ніч ненависть до держави, яка так зневажає своїх громадян і при тому хоче в Європу (!).

Для чого сюди ідуть?

«Так ніде у світі нема», «Ніколи тут нічого доброго не буде» – це найм’якші слова зневіри, які почула я вдосвіта минулої суботи під стінами державної установи по вулиці Київська, 3а в обласному центрі. Тут в одному будинку містяться державна реєстраційна служба Тернополя та державна реєстраційна служба Тернопільського району. У яких випадках сюди звертаються люди?

З 1 січня 2013 року в Україні діє Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держава офіційно визнає і підтверджує виникнення, перехід або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, вносячи відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Сповідують начебто добрі наміри: забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна і не дати недобросовісним реєструвати на себе права, які їм не належать. Будинки, квартири, дачі, земельні ділянки, нежитлові приміщення слід реєструвати в обов’язковому порядку. Причому державній реєстрації підлягають право власності; володіння; користування; користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; забудови земельної ділянки; постійного користування та право оренди земельної ділянки; користування (найму, оренди); іпотека; довірче управління майном; інші речові права.

Люди звертаються у реєстраційні служби узаконити свої права, скажімо, на приватний будинок, дачу, які й належать їм навіть десятиліттями, але право власності належно не оформлено до 1 січня 2013 року. (Якщо ж свого часу нерухоме майно було належно оформлене, то звертатися у реєстраційні служби не треба). Більше того, цивільне законодавство регламентує, що права на нерухоме майно виникають з моменту реєстрації.

Місія, яку неможливо виконати

До редакції газети «Свобода», громадської приймальні УГСПЛ, й раніше надходили скарги на реєстраційні служби області, зокрема газета описувала неймовірні труднощі і перешкоди, з якими пенсіонери реєстрували успадковані земельні паї. Але, відверто кажучи, ми й не підозрювали реальний масштаб лиха, що зазнають люди при зверненні у ці державні установи. Власне, розповім на особистому досвіді – як я намагалася оформити право власності на нерухоме майно. Коли вперше звернулася у державну реєстраційну службу Тернополя, то й не гадки не мала, що мене чекає далі… Реєстратор передивився документи, сказав, що все гаразд, надав реквізити, що і скільки я маю сплатити. Отож з оплаченими квитанціями і з копіями документів мала звернутися знову. Я оглянула гарне приміщення у пошуках терміналу і ксероксу. «Що ви, що ви!», замахали руками відвідувачі, які, очевидно, вже тут не вперше. – «Тут нічого нема, і поблизу теж не знайдете». Дивно, правда ж? Чому б не подбати, аби люди на місці зробили усе необхідне. Але, це, як кажуть, квіточки… Виявилося, що того дня подати документи на реєстрацію неможливо, бо усі талони уже роздані. Взяти на завтра талон – зась, треба приходити о восьмій годині, мовляв, діє принцип: талони на день.
Зробила копії, сплатила квитанції. (До речі, не раджу в «Ощадбанку» оплачувати – за два платежі у загальній сумі 205 гривень, взяли аж 20 гривень комісії. Державний банк, плата до держбюджету – і таке здирництво!) Наступного ранку акурат о восьмій я була на Київській, 3а. Простоявши у черзі за талоном, спіймала облизня – талони закінчилися. Реєстратор співчутливо мовила: «Такий сьогодні день – чомусь дуже багато людей».

Упродовж двох тижнів у я ще двічі зверталася і слухала байку про «не мій день». За четвертим зверненням зрозуміла, що бажаний талон – недосяжний, і справа зовсім не в «моєму щасті». Тут панує стійка тенденція – унеможливити людям доступ до послуг реєстраційної служби. Декілька таких, як я, «невдах» намагалися з’ясувати причину. Реєстратор показала список: мовляв, усі вісімнадцять талонів роздано, і апарат (з вигляду схожий на термінал, називається електронною системою черги) більше не видасть. Одна жінка наполягла, аби усе таки спробували видати їй талон, і апарат, не відаючи, що «палить» реєстраторів, видав талон за номером тринадцять… Втім, реєстратор не відступала – мовляв, дехто із записаних буде реєструвати три об’єкти, скажімо, землю, будинок, гараж, відтак їм відведено три часові проміжки. Але чому ж тоді їм не видано три талони? На це відповіді не було.

Перешкоди – поживне корупційне тло

Ми ж не діти, аби наївно вірити, що держава неспроможна налагодити чіткий прозорий механізм надання послуг своїм громадянам. Чи не усі «дуже складні» ситуації штучно утримують без вирішення з однією метою – аби заробляти гроші – не до бюджету, а у кишені чиновників. Ну, скажімо, хіба б державі не мало бути вигідно, аби усі належно оформили свої речові права? Адже це не безкоштовно – кожен сплачує адміністративний збір та за послуги. Але, виходить, що невигідно, якщо чиняться такі неймовірні перешкоди. Начальник відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно головного управління юстиції області Василь Франків намагався згладити вельми неприємну картину в області такою фразою: такі проблеми по усій країні. Але це не зовсім відповідає дійсності – на сайтах багатьох головних управлінь юстиції, наприклад, Київської, Полтавської областей є електронний запис до державних реєстраторів. Тобто люди не проходять тих сім кіл пекла, аби отримати талон і здати документи. Чому, власне, не можна записатися по телефону? Ні, треба висотати з людини усі нерви, забрати час, здоров’я або ж, можливо, те, що шелестить у кишенях (це припущення цілком логічне, виходячи з того, як надають послуги). Уявіть-но у Тернополі, де понад 200 тисяч населення, здати документи на реєстрацію можуть тільки вісімнадцять осіб в день, і це притому, якщо кожен реєструє по одному об’єкту, а якщо більше – то й ще менше.

Начальник відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Тернопільського міського управління юстиції Тернополя Олег Кондрашов, з яким я спілкувалася на третій день його перебування на посаді (попередник перейшов на керівну посаду у мерію) вважає, що великої проблеми нема, бо насправді державна реєстраційна служба не є монополістом – такі ж послуги надають державні і приватні нотаріуси, а також центри з надання адміністративних послуг. Але ж нотаріуси беруть значно більшу платню (з розповіді одного бувалого у справах реєстрації чоловіка, те, що у державній реєстраційній службі обійдеться у 120 гривень, у нотаріуса «понягне» на півтора-дві тисячі гривень.) До того ж, нотаріуси наділені функціями державних реєстраторів далебі не в усіх випадках. А центр з надання адміністративних послуг у Тернополі наразі не надає таких послуг взагалі. До речі, це уже за словами Василя Франківа, в нашій області усі ЦНАПи надають послуги з державної реєстрації, крім Тернополя та Підволочиська. Але, як показує практика, залучення ЦНАПів не вирішує проблеми. Промовистий приклад – Тернопільський район. Власне, зайняття черги о 12-ій ночі стосується передусім районної реєстраційної служби. У суботу вдосвіта я поспілкувалася з людьми, які ночували перед цією установою. Віталій з Великого Глибочка – перший у черзі. (Прізвища людей не вказую за їхнім проханням, але їхні координати є в редакції.) Він чекає з дванадцятої ночі. Каже, що день перед тим приїхав о четвертій ранку, але був аж сімнадцятий, притому що тут видають не більше десяти талонів. Другий чоловік – з Байківців. Теж ночував тут. Люди промерзли, злі. Тих, хто без власного авта, пускають погрітися у салони інші водії. Бо дощ, ніде заховатися – ковані ворота до установи на замку. Кажуть, доцільно еменесникам влаштувати тут центри обігріву – а надто для тих, хто не встигне отримати талон до морозів.


Тихо плакала жінка…

І на Київській, 3а, і в головному управлінні юстиції області проблему виправдовували недостатністю кадрів. Реєстраторами працюють дипломовані юристи, а зарплата у них неповних тисяча чотириста гривень. Мовляв, на такі гроші ніхто не хоче йти. Якщо у державну реєстраційну службу Тернополя нарешті набрали достатню кількість кадрів (зараз вони проходять стажування, а опісля їм видадуть ключ до реєстру), то до районної служби ніхто не зголошується. У суботу я була очевидцем того, як люди мало не вчинили бунт: написано на дверях, що служба працює з восьмої, а реєстратор насправді з’явилася аж о дев’ятій. «У мене малолітня дитина і зарплата 1400 гривень – що ви у мене хочете?». Людям, які мерзли цілу ніч, здається, від такої відповіді аж заціпило… Лише тихо плакала жінка з Великої Березовиці, яка вже вкотре намагається зареєструвати хату, щоб прописатися і звернутися за субсидіями. Вчора вона до обіду стерегла списки записаних на суботу (у районній службі інша система запису) і не вберегла. Сьогодні першими є ті, хто ночували біля установи.

А між тим, на сайті головного управління юстиції області у рубриці онлайн-консультації люди просто волають до чиновників, повідуючи про ці виснажливі нічні черги на Київській, 3а. Але їх не чують.

… Таксист, який вдосвіта віз мене на Київську, промовив риторичну фразу, яку я винесла у заголовок. «Терпи, бидло, терпи!»… Схоже, у нього заготовлений «спіч» для пасажирів, яких розвозить у нічні черги. Суть його монологу така: «нагинають» зараз людей карколомно, без міри і без страху. І з цим важко не погодитися.