Дотримання прав внутрішньо переміщених осіб

Внаслідок окупації Криму і збройного конфлікту на Донбасі Україна вперше зіткнулася з явищем внутрішнього переміщення.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» - перший прийнятий Парламентом нормативно-правовий акт, який регламентував питання реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (ВПО), який набрав чинності лише 22.11.2014, через 8,5 місяців з початку внутрішнього переміщення, коли офіційна кількість ВПО складала майже півмільйона. Станом на 10 липня 2015 р. кількість таких осіб досягла 1 млн. 382 тисяч.

Проте, до сьогодні не прийнято жодного документу, який би визначав державну політику з питань внутрішнього переміщення (включаючи довгострокові рішення).

Наявність Закону не вирішує, зокрема, наступних проблем ВПО:

* Проблема дискримінації. Жодний законодавчий акт не визначає відповідальність за дискримінацію ВПО. Відтак, прояви дискримінації відносно ВПО стають повсякденним явищем, зокрема, при прийнятті на роботу, оренді житла тощо. Яскравий приклад прямої дискримінації на державному рівні - постанова Національного банку України № 699 від 03.11.2014, яка визнавала громадян України, зареєстрованих на території Криму, нерезидентами, що практично унеможливлювало доступ цих громадян до фінансових послуг .

* Інституціональна невизначеність: не створено державного органу, який би опікувався проблемами ВПО та відповідав за фіксування та попередження випадків їхньої дискримінації.

* Порушення принципу мінімізації переміщення та його наслідків. Приймаються нормативні акти, які прямо суперечать вказаному принципу та змушують деякі категорії осіб до переміщення. Так, прийнято низку постанов , які призвели, зокрема, до того, що пенсіонери, отримувачі різних видів державної соціальної допомоги, які проживають на непідконтрольних Україні територіях, можуть отримувати пенсії та виплати лише зареєструвавшись ВПО, а відтак це стало головною причиною для їх переміщення.

* Порушення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Конституцією та міжнародними зобов’язаннями України згадане право та свободу гарантовано, проте на практиці Тимчасовий порядок здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей це право обмежує: утворюються величезні черги на пунктах пропуску, корупційні схеми за отримання перепустки поза процедурою, не вирішується питання евакуації з метою збереження життя тощо.

* Проблеми медичного захисту. «Чугуївська правозахисна група», за результатами вибіркового опитування ВПО на території Харківської області, встановила, що в більшості випадків диспансеризація ВПО не проводиться, не складаються індивідуальні програми реабілітації, ВПО не поінформовані про місця розміщення лікувальних закладів та можливість забезпечення необхідними препаратами.

* Забезпечення права на документи, що посвідчують особу, залишається однією з найгостріших проблем. Внаслідок окупації Криму та початку збройного конфлікту на сході Україні, ДМС втратила всі дані про осіб на цих територіях, оскільки інформація існувала лише у паперовій формі в АРК. Особливо гостро проблема відновлення національних паспортів проявляється у випадках, коли особа раніше не отримувала закордонного паспорта і її дані не збереглись в електронній базі закордонних паспортів ДМС. В переважній більшості ці особи повинні звертатись до суду для встановлення їх особи, що дуже часто вимагає присутності свідків (як правило, родичів)

Позитивним є робота Уряду за такими напрямками:
* Освіта. Як зазначають звіти неурядових організацій, стосовно дошкільної та середньої освіти: починаючи з весни 2014 р. був ефективно відпрацьований весь необхідний і можливий нормативно-управлінський алгоритм реагування на екстрену ситуацію із забезпеченням прав на навчання дітей ВПО.

* Міжнародна співпраця. Україна співпрацює з іншими державами, міжнародними організаціями для запобігання можливим внутрішнім переміщенням, дотримання прав і свобод ВПО, сприяння поверненню таких осіб до їх попереднього місця проживання в Україні, та їх реінтеграції.

Громадськість висуває 15 рекомендацій, нагального вирішення потребують наступні:

! Відновити соціальні виплати жителям окупованих та непідконтрольних територій, скасувати необхідність реєстрації ВПО для отримання соціальних виплат.
! Запровадити простий механізм переведення соціальних виплат у межах України, незалежно від зареєстрованого місця проживання особи.
! Забезпечити населенні пункти, розташовані в безпосередній близькості до лінії зіткнення, транспортним сполученням, регулярними поставками товарів та гуманітарною допомогою, можливістю отримувати медичні послуги.
! Спростити процедуру отримання гуманітарної, благодійної, технічної та іншої безповоротної допомоги ВПО, посилити співпрацю з неурядовими та міжнародними організаціями з цього питання.
! Законодавчо врегулювати питання обміну полонених.
! Створити необхідні умови для евакуації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із зони проведення бойових дій.