Практика правозахисту

«Візьми п’ятдесят гривень – будеш понятим»

15.08.2015
автор: Ольга Кушнерик
джерело: Газета Свобода, м. Тернопіль

Правоохоронна і судова системи таки стали людськішими, щоб там не казали скептики.

Студент тернопільського вузу потрапив у міцні тенета кримінального переслідування, але вибрався цілим і неушкодженим (у міліцейських застінках його не били, хоча й погрожували), більше того у суді він домігся виправдувального вироку!

В обідню пору березневого дня юнак у компанії інших студентів потрапив під підозру двох міліціонерів, одягнутих у цивільний одяг. Начебто друзі по університету, ідучи й розмовляючи між собою, матюкалися. Втім, навколо нікого не було, й нецензурна лексика отруювала хіба їх самих. Але міліціонери сприйняли це по-інакшому і забрали одного спудея у міліцейський відділок. Тут у нього начебто виявили згорток марихуани, і репресивна машина запрацювала, як кажуть, на повну катушку.

До суду студент пішов із звинуваченням у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту. Кримінальний кодекс за таке передбачає штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк. Тобто нічого доброго йому «не світило».

Але… Обвинувачення рухнуло, наче будівля, з фундаменту якої виймали цеглину за цеглиною. Уся доказова база виявилася просто нікчемною. Студент розповідав про події у міліцейському відділку «під аркою», і навіть неправдоподібне (чого тільки не фантазують у своє виправдання!) стверджувалося іншими доказами! Власне, варто передати зміст його показань у судовій залі. Отже, зі слів підсудного, його завели в кабінет, що на першому поверсі, в так званому «обнонівському» відділі (подія відбувалася у Тернопільському міськвідділі, що під «аркою»). У кабінеті йому почали погрожувати фізичною розправою, якщо не зізнається, що «це»(пакетик з марихуаною) – його. Переляканий студент просив надати йому адвоката. «Зараз прийде наша людина, дасть тобі…, от тобі буде адвокат», – начебто так відповів працівник міліції.

Студент підписував багато паперів, остерігаючись, що інакше його «закриють» на три доби (так погрожували). На суді запевняв: згорток, про який йдеться в обвинуваченні, не його. Пакетик приніс працівник міліції і сказав: «Або визнаєш, або ми тебе «закриємо»».
У кабінет постійно заходили і виходили якісь люди. Ті, які згодом виявилися понятими, теж заходили, проте студент і не здогадувався про їхню роль.

Потім його повели до слідчого. Той не церемонився: «Що будем з тобою робити? Я за 100 доларів сідницю рвати не буду». (Немилозвучно, але саме так записано у вироку). Хоча, зі слів студента, він не пропонував грошей. Слідчий дав йому дві години, щоб зібрав більшу суму, інакше погрожував посадити в тюрму.

Після допиту студент пішов, і в той день більше не повертався, оскільки таких грошей не знайшов.

У судовій залі працівники міліції заперечували ці показання, стверджували, що затримали студента затримали за дрібне хуліганство, тобто за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щоправда, протоколу суду не надали. На запитання судді стосовно потерпілих і свідків адмінправопорушення – лише розвели руками.

Але це ще не все. Виявилося, що люди, які підписалися, як поняті, – на той час теж були під кримінальним обвинуваченням, і з цього приводу перебували у відділку. Стосовно одного було заведено п’ять (!) кримінальних проваджень. Другий прийшов у міліцію у зв’язку із запобіжним заходом. Їм у міліції запропонували по п’ятдесят гривень за роль понятих, і вони погодилися. Щоправда, один гроші не взяв, пояснивши, що наразі немає потреби, а другий таки заробив на міліції (дивно, але і таке буває).

На час судового розгляду справи студента поняті перебували у Чортківському СІЗО (за своїми справами). Їх доставили до Тернопільського міськрайсуду, де підтвердили, що саме так було, а найголовніше: повідомили, що не були присутні при обшуку студента, а зайшли до кабінету, коли пакетик із «травкою» лежав на столі.

П’ять грамів 14 міліграмів канабісу (або простіше – коноплі) нарахувала експертиза у тому згортку. Щоправда, експерт не вказав похибки вимірювального пристрою. Наскільки цей недолік важливий? Не усі знають, що за наркотики передбачено як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. Яка різниця? Якщо йдеться про незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах – настає адміністративна відповідальність. Це може бути штраф, громадські роботи, арешт до п’ятнадцяти діб. Але головне, що винуватець не матиме судимості.

Що таке невеликий розмір наркотичних засобів та психотропних речовин? Це визначено наказом Міністерства охорони здоров’я від 2000 року. Так от, стосовно канабісу невеликим розміром вважається до п’яти грамів.

Отже, до п’яти грамів передбачено адміністративну відповідальність, більше п’яти – кримінальну. У справі студента фігурував згорток, як у же згадувалося, вагою п’ять грамів 14 міліграмів. Без зазначення похибки вимірювального приладу із висновку експертизи є незрозумілим, чи згорток тягне на кримінал, чи це адмінправопорушення. Ось вам і підтвердження, на перший погляд, незрозумілого вислову: кримінальне право – наука точна, як математика.

Суд, проаналізувавши обвинувачення, поставив під сумнів майже усе. І законність затримання студента, бо ж нема у справі ані протоколу, ані постанови про притягнення до адмінвідповідальності. І результат особистого огляду затриманого – фактично без понятих. При тому суд наголосив, що залучати понятими осіб у статусі обвинувачених є неприпустимим. Окрім того суд констатував про порушення права на захист – про затримання студента не було повідомлено ні родичів, ні адміністрацію за місцем роботи чи навчання. Недопустимим доказом розцінено і висновок експерта.

Визнати невинуватим та виправдати, у зв’язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення – прозвучав такий вердикт у стінах Тернопільського міськрайонного суду.

Загалом кожен виправдувальний вирок – це своєрідний тест на здоров’я правової системи. З одного боку – дуже зле, що притягують до відповідальності невинного або ж через непрофесійність не можуть доказати винність винного, а з іншого боку виправдувальний вирок – це сподівання для кожного, стосовно якого коїться несправедливість, відновити статус-кво. Ще зовсім недавно виправдувальні вироки були у нас великою рідкістю й переважно у справах приватного звинувачення (коли, скажімо, побилися на городі сусіди, а потім пішли судитися). Тепер дедалі частіше у судовій залі можна почути солодке слово «виправдати». Отже, надія є…