Міжнародні новини

Від нас пішов Леонід Плющ

06.06.2015
джерело: Радіо Свобода

4 червня у Франції на 77 році життя помер відомий у світі дисидент, член Української Гельсінської групи, літературознавець, публіцист, математик Леонід Плющ.

Леонід Плющ народився в Киргизстані в 1938 році. На самому початку Другої світової війни його батько пішов на фронт і не повернувся.

Коли лікарі виявили в Леоніда кістковий туберкульоз, сім’я переїхала в Одесу. Чотири роки юнак був прикутий до постелі. У 1959 році закінчив школу зі срібною медаллю, вступив на фізмат Одеського університету. Рік працював сільським учителем. 1962 року закінчив механіко-математичний факультет Київського університету.

До 1968 року працював в Інституті кібернетики Академії наук УРСР на посаді інженера-математика за фахом біо- і психокібернетика.

Ще будучи студентом, почав активно займатися правозахисною діяльністю: брав активну участь в українському національно-демократичному русі шестидесятників, був сполучною ланкою між московськими й українськими дисидентами, публікувався в самвидаві.

Саме він познайомив москвичів з українським самвидавом і возив самвидавські книги з Москви в Київ, звідки вони розходилися по всій Україні.

1964 року, після усунення М.Хрущова, Леонід Плющ пише листа до ЦК КПРС, де висловлює свої погляди на потребу демократизації в СРСР.

З 1966 починає писати статті для самвидаву про природу радянської держави, її ідеологію та з національних проблем в СРСР.

Як і багато хто з дисидентів його покоління, у той час був за переконаннями марксистом і вірив у "соціалізм з людським обличчям".

В 1968 році Леонід Плющ був звільнений з Інституту кібернетики з "вовчим квитком" після того, як направив до "Комсомольської правди" листа з різким протестом проти недостовірного висвітлення процесу над Олександром Гінзбургом і Юрієм Галансковим. У травні 1969 року був прийнятий на тимчасову роботу робітником-брошурувальником...

Тоді ж став членом Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР. Він разом з іншими членами групи, серед яких був також Мустафа Джемілєв, підписав листа до Комісії ООН з прав людини з проханням поставити на розгляд питання про порушення в Радянському Союзі одного з основних прав людини – права мати незалежні переконання й поширювати їх будь-якими законними засобами.

Почав збирати інформацію й передавати її в "Хронику текущих событий", розповсюджував"Український вісник".

15 січня 1972 року після декількох обшуків був заарештований, звинувачений за ст. 62 КК УРСР — "антирадянська агітація і пропаганда з метою підриву Радянської влади". У січні 1973 суд визнав, що Плющ вчинив злочин у неосудному стані - буцімто через психічне захворювання. 5 липня 1973 року суд направив його на примусове лікування до Дніпропетровської спецпсихлікарні з діагнозом "млявоперебігаюча шизофренія", де він перебував до січня 1976 року. Впродовж 8 місяців його "лікували" галоперидолом.
Улітку того ж року Міжнародний конґрес математиків у Ванкувері виступає з заявою про негайне звільнення Плюща. 1975 року Т. Ходорович збирає матеріали і в самвидаві публікує книгу "Історія хвороби Леоніда Плюща".

23 жовтня в Парижі організований великий мітинґ на захист Плюща. Керівники компартій Франції, Анґлії й Італії виступають з вимогами його звільнення.

До 30-ї річниці депортації кримських татар, у 1974 році, Ініціативна група із захисту прав людини в СРСР направила листа на ім’я Генсека ООН Курта Вальдхайма із закликом "сприяти поверненню на батьківщину кримських татар, яких адміністративно утримували у вигнанні, всупереч недвозначно висловленій волі цього народу".

У січні 1976 року Леонід Плющ поза його бажанням був вивезений з СРСР і з тих пір живе у Франції. Західні психіатри визнали його абсолютно здоровим.

1976 року Леонід Плющ пише автобіоґрафічну книгу "На карнавалі історії", яка була перевидана багатьма мовами в багатьох країнах світу.

1977 року Леонід Плющ стає закордонним представником Української Гельсінської групи на Заході. Багато часу й сил віддає допомозі друзям, які знемагають у радянських застінках. До кінця 70-х він позбувається ілюзій щодо можливості "доброго" соціалізму і стає переконаним антикомуністом.

Інтереси Леоніда Плюща поступово зміщуються від політики до культурології й літературознавства. Леонід Плющ — член об’єднання українських письменників "Слово". Дійсний член Наукового товариства ім. Т.Шевченка в галузі культурології. Автор моноґрафії „Екзод Тараса Шевченка. Навколо „Москалевої криниці“. Це ориґінальне дослідження двох редакцій поеми "Москалева криниця" методологічно близке до тартуської структуралістської школи та відомих студій М.М.Бахтіна. З початком демократичних змін в СРСР майже цілком присвячує себе літературі.

Леонід Плющ — автор аналітичних статей про творчість Т.Шевченка, М.Хвильового, В.Барки, Б.-І.Антонича, П.Тичини, В.Стуса, М. Руденка, О.Довженка, О.Галича, опублікованих в українських, французьких, російських виданнях. Автор документально-аналітичного відеофільму "З Малоросії в Україну" (1991) і статей про становище й перспективи української культури.

Протягом половини століття Леонід Плющ завжди залишався незаперечним авторитетом у колах правозахисної та літературної громадськості.

Вічна і добра йому пам’ять …