«Чужого гріха на душу не візьму…»

На суді 36-річний житель Чортківщини навідріз заперечив, що вбивав стареньку бабусю із с. Заболотівки. Обвинувачення виявилося безпорадним, бо не спромоглося довести вину підсудного поза розумним сумнівом, як того вимагає закон. Більше того, судді побачили стільки хиб у розслідуванні вбивства, що виправдали чоловіка.

Міліція і далі «шиє справи білими нитками», займається рукоприкладством, женеться за показниками – такі висновки напрошуються з цього кримінального провадження.

Ні новий Кримінально-процесуальний кодекс, ні Майдан не спонукали людей у формі працювати так, як того вимагає закон, сумління, людяність. А от чортківські судді цього разу виявилися на висоті – сумнівне звинувачення відкинули, не доводячи справу до вищих інстанцій, до Європейського суду з прав людини.

Про що йдеться? Рік тому Чортківщину накрила хвиля умисних вбивств. Стареньких немічних людей виявляли вбитими у їхніх хатах. Вбивці розживалися на якусь тисячу-дві гривень пенсійних заощаджень. Хто ці нещадні нічні пришельці? Розкривати жахливі злочини міліції не вдавалося по гарячих слідах, бо жертви проживали самотньо, небайдужі сусіди били на сполох наступного дня чи пізніше, коли за вбивцями, як мовиться, слід вже простиг.

Тривалий час не просувалося розслідування і вбивства 86-річної жительки Заболотівки. Уніч на 18 січня 2014 року її убили невідомі, з хати забрали 2800 гривень. Наступного ранку сусідка принесла бабусі освячену воду, але та не відчиняла дверей. Жінку насторожило і те, що кури закриті у хлівчику, а отже господиня не виходила з хати. Страшна правда розкрилася, коли на виклик сусідки прибули син та невістка пенсіонерки. Чоловік вліз до хати через кватирку і тут же закричав: «Мама мертва!». Старенька у нічній сорочці, синтетичному халатику лежала у калюжі крові у коридорі. У кімнаті на столі - пляшка горілки, бутлик з консервацією, інша закуска, два гранчаки. Нелюди перед вбивством чи після вбивства влаштували собі банкет…

Міліція неодноразово зверталася через ЗМІ з проханням про допомогу у розкритті цього злочину. Але результатів не було. 21 березня сталося ще одне вбивство пенсіонерки у цьому ж районі. Цього разу вбивцю виявили швидко, а невдовзі міліція відрапортувала, що розкрито і заболотівський злочин. Винуватцю – 36-річному чоловікові, раніше судимому за крадіжку, висунули звинувачення за двома цими вбивствами. З таким звинуваченням справу і скерували до суду. У стінах Чортківського райсуду і розкрилося, як «притягували за вуха» причетність того чоловіка до заболотівського злочину. Слід зауважити, що на початку розгляду справи обвинувачений визнавав вину у повному обсязі, стверджував, що вбив двох жінок.

Матеріали справи по березневому вбивству не викликали у суддів засторог: зізнання підтверджувалося зібраними доказами. Убивця і жертва проживали по сусідству. Схильний до пияцтва чоловік часто приходив по пенсіонерки допомогати по господарству, за що отримував 10-20 гривень платні. Та хоч проживала сама, але тримала худобу, обробляла город. Невдовзі перед вбивством сусід скидав з вишки тюки соломи. Увечері прийшов за грішми. Побачивши, як господиня перебирає купюри на столі, не втримався від спокуси – поцупив, коли пенсіонерка відволіклася. Старенька тут же вивела його на чисту воду, той кинувся навтьоки.

За вкрадені тисячу триста гривень селянин розрахувався з боргами у місцевому магазині, купував горілку, продукти, господарський крам.
Минуло три дні. Чолов’яга переживав, що обкрадена заявить у міліцію, і тоді йому точно місце за гратами. Одного вечора, хильнувши зайвого, він вирішив позбутися цього страху – вбити сусідку, аби та вже ніколи нікому не розповіла про грабіж. Взявши сікача, переробленого із сапи, сусід перестрибнув через паркан і постукав у двері пенсіонерки. Та відчинила. Сприйнявши цей візит як вибачення, очікувала, що сусід витягне з кишені викрадені гроші, вона його покартає, і все стане на свої місця. Але…

Це було страшне криваве вбивство – щонайменше 15 ударів сікачем, кров бризкала по усій кімнаті. Вбивця прихопив мобільний телефон і кинувся втікати. Його співмешканка згодом свідчитиме: він дуже плакав, розповідаючи, про вбивство. Видно, що криваве дійство переслідувало його.

Між тим, дочка із-за кордону марно намагалася додзвонитися до мами, підняла на ноги сусідку. Та і виявила пенсіонерку убитою.

36-річний односелець відразу потрапив у поле підозри. По-перше, не раз бував на подвір’ї у пенсіонерки, по-друге, пияцтво (хоча, згодом судово-медична експертиза визначить, що він не потребує примусового лікування) ставило його у розряд людей, чиї вчинки годі передбачити. У вбивстві він зізнався. На суді внук покійної бабусі просив для нього довічного позбавлення волі.

І хтозна, чи не було б такого присуду, бо ж звинувачення – за кількома статтями Кримінального кодексу, у двох убивствах при обтяжуючих обставинах. Але підсудний враз заговорив: «Чужого гріха на душу не візьму». І звинувачення за заболотівським злочином почало розвалюватися. Колегія суддів, звісно, з’ясовувала причини самообмови. Чоловік розповів, що у міліції його примусили «взяти» на себе заболотівське вбивство – ставили на розтяжку, били кийком по п’ятах (типові міліцейські прийоми). У травні 2014 року він написав у прокуратуру скаргу на незаконні дії міліціонерів. Втім, криміналу прокуратура не розгледіла. А ще розповів, як міліціонери готували його до слідчого експерименту – попередньо возили на місце злочину, показували на коп’ютері приміщення кімнат будинку. Відтак слідчий експеримент вдався. Хоча, вийшла плутанина із знаряддям вбивства – спочатку йшлося про шмат арматури, далі у справі фігурував уламок труби, який і досліджували експерти. Але і це ще не все – на голові потерпілої множинні рани, але слідів металізації сполуками заліза не виявлено, що ставить під великий сумнів те, що тілесні ушкодження їй заподіяли металевим предметом.

І ще зелена демісезонна куртка, у яку нібито був одягнутий вбивця – судді відмовилися визнавати її речовим доказом, оскільки у справі відсутній протокол вилучення її вилучення. До речі, навіть потерпілі не повірили, що у лютий хрещенський мороз вбивця міг бути вдягнутим у таку куртку, а тим більше ночувати у лісі. На місці злочину не виявлено жодного сліду цього чоловіка – ні пальців, ні взуття, ні ДНК на склянках.

Сама фабула злочину теж виглядає малоймовірною. Старенька бабуся, одягнута у нічну сорочку, халатик, вранці стояла біля воріт (це у мороз), побачила чоловіка, закликала до хати, пригостила, сіла з ним пити «сто грам». Родичі покійної категорично заперечили, що таке можливе – потерпіла ніколи б не впустила до хати чужого, тим більше не пила б з ним горілку, бо взагалі не вживала алкоголю.

З місця злочину вбивця (чи вбивці) викрав 2800 гривень. Якщо у вбивстві односельчанки-пенсіонерки фігурувало 1300 гривень, то слідчим одразу вдалося простежити, як і де обвинувачений витратив гроші. А тут удвічі більша сума і … Версія про те, що у вбивці були диряві кишені, і він загубив гроші, мала б заповнити дивні пробіли.

Словом, цього разу міліції не вдалося покращити показники з розкриття важких злочинів – судді виправдали чоловіка за цим звинуваченням. Мотивувальна частина судового рішення звучить переконливо: «Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов’язаний постановити виправдувальний вирок. Так, суд не виключає, що на досудовому розслідуванні до обвинуваченого могло бути застосування сили, нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження з метою отримання зізнання в кримінальному правопорушенні, котрого він не вчиняв».

Далі суд посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення "Елджі і інші проти Туреччини", де йдеться про жорстоке поводження із затриманими.

Втім, виправдовувальний вирок прозвучав лише у цій частині звинувачення, а за вбивство односельчанки винуватець розплатиться чотирнадцятьма роками неволі.

Між тим, вбивство бабусі із Заболотівки досі є нерозкритим…