Заява Громадської Комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні

1 березня 2014 року Рада Федеральних Зборів Російської Федерації ухвалила постанову про використання Збройних Сил РФ на території України. Цим нормативним актом Рада Федерації затвердила політичне рішення Президента РФ В. Путіна, відповідно до якого збройні підрозділи Росії розпочали блокування українських військових частин і захоплення адміністративних будівель та транспортних вузлів на території Криму ще до ухвалення цієї постанови.

Дії Росії є актом неспровокованої збройної агресії, який з точки зору міжнародного права є тяжким міжнародним злочином, що ставить під загрозу мир і безпеку в регіоні та в усьому світі. Відповідно до сучасного міжнародного права, зокрема, положень Статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року з додатками 2010 року, особи, винні у підготовці, плануванні і здійснені актів агресії, підлягають індивідуальній кримінальній відповідальності. Злочин агресії не має терміну давності.

Обґрунтовуючи необхідність агресивної збройної акції, В. Путін посилається на необхідність усунення загрози життю громадян РФ та своїх «співвітчизників», особового складу контингенту Збройних Сил РФ. Такі пояснення є фальшивими і цинічними, оскільки будь-яких порушень прав як російських громадян, цивільних і військових, так і етнічних росіян, українських громадян, на території України не існувало і не існує.

Підтвердженням цьому слугує заява члена Ради з прав людини при Президентові РФ Андрія Юрова, в якій він зазначає, що члени Ради Федерації Росії були введені в оману, коли голосували за згадану постанову. Їхнє рішення, на думку Андрія Юрова, приймалося на основі непідтвердженої інформації про силові сутички в Криму. «Не розумію, навіщо тут потрібні чиїсь війська. З моєї точки зору, цивільні сили правопорядку цілком контролюють ситуацію», – зазначив Андрій Юров. На основі свідчень Андрія Юрова члени Ради при Президенті РФ з розвитку громадянського суспільства та прав людини виступили 02.03.2014 із заявою, в якій закликали не допустити використання Збройних Сил РФ в ході врегулювання внутрішньополітичної кризи в Україні.

Дійсною причиною військової агресії з боку Росії є намагання режиму В. Путіна повернути до влади в Україні колишнього Президента України В. Януковича, нині оголошеного в міжнародний розшук за обвинуваченнями в злочинах проти людяності. Такі спроби мають відверто антизаконний та свавільний характер. Про намагання Російської Федерації відновити у силовий спосіб легітимність В. Януковича свідчить заява постійного представника Росії при ООН В. Чуркіна, в якій він наполягав, що врегулювання ситуації в Україні має відбуватись на основі Угоди про врегулювання кризи в Україні від 21 лютого 2014 року. Згадана Угода втратила чинність, оскільки В. Янукович відмовився виконувати її, припинив здійснення своїх конституційних функцій і самоусунувся з поста Президента України.

Нині він перебуває на території Російської Федерації і підлягає видачі Україні як особа, що підозрюється у вчиненні злочинів проти людяності.

Збройна агресія Росії в Криму супроводжується задіянням її агентури в інших регіонах України, з метою дестабілізації та провокування громадян на вчинення протиправних акцій.

Такі дії Російської Федерації є грубим порушенням Договору про дружбу, співпрацю і партнерство, підписаного між Україною та Росією 31 травня 1997 році, та вимог Будапештського меморандуму щодо гарантій безпеки України від 5 грудня 1994 року, і можуть спричинити широкомасштабний конфлікт в центрі Європи, наслідком якого неминуче стане масове нехтування основоположного права людини – права на життя та інших прав.

Комісія категорично засуджує акт агресії Росії проти України і вважає, що українська влада повинна вжити всіх необхідних заходів для припинення ворожих дій Росії щодо України.

На думку Комісії, подальше перебування військових баз Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України є несумісним зі збереженням миру та дотриманням основоположних прав людини у нашій державі.

Україна повинна вжити всіх необхідних заходів для захисту суверенітету і територіальної цілісності, виходячи з того, що відповідно до статті 51 Статуту ООН, Україна має право на індивідуальну чи колективну самооборону від агресії.

Комісія закликає громадян України неухильно виконувати свій конституційний обов’язок щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.

Водночас, кожен громадянин держави має усвідомлювати особисту відповідальність за недопущення провокацій та збереження громадянського миру та спокою на території України.

Від імені Комісії,
Володимир Василенко, Голова Комісії, доктор юридичних наук, професор, суддя Міжнародного Кримінального Трибуналу з колишньої Югославії (2002-2005 рр.).
2 березня 2014 р.