Десята спроба спокуси гуманістичним кіно від Docudays UA
Обличчям 10-го мандрівного фестивалю у нашому краї цього року є цей Білий Янголик, спроможний одним лише дотиком долоньки розпорошити міліцейські кордони, відкривши шлях до Свободи
Ще замовляючи афіші та створюючи відеоролік фестивалю, його оргкомітет немовби передбачив бурхливі листопадові та грудневі події у країні - вже від першого фестивального дня їхній дизайн сприймався, як проникнення духу Євромайдану й до нашого міста
Звісно, Docudays – фестиваль принципово позапартійний та неполітичний. Але чи можна стояти осторонь, коли йдеться про право українських громадян безпосередньо здійснювати народовладдя та про вектор цивілізаційного поступу України: "Quo vadis?" – "Куди йдемо?", - до співтовариства вільних європейських країн, де шануються права людини і де громадяни контролюють обрану ними владу, чи у зворотному напрямку – під крило кремлівського вождя?
Та вже першого грудня, саме у ті гарячі післяполуденні години, коли у столиці переливалося через край розбурхане людське море, у провінційному Чорткові комусь не давав спокою показ документального альманаху «Відкритий доступ». Зрозуміло, чому - там є сюжет про президентське "Межигір’я"... Тому другий день фестивалю на Теплому Поділлі позначився спробою зірвати показ альманаху - через знеструмлення приміщення Єпархіального управління Української греко-католицької церкви і ще низки будинків
Особливо зацікавлену аудиторію зустріли цього року у закладах позбавлення волі, зокрема у Копичинській колонії № 112 - тут фільми Докудейз тричі "викликали на біс"!
Старшокласників Копичинської гімназії цього разу чекало непросте і незвичне кіно - тут серед іншого дивилися "Землю сліпих" Аюдріса Стоніса
Сьомого грудня у Народному домі ім. Рубчакової йшлося про проблеми дітей з обмеженими можливостями. Серед іншого дивилися бентежну російську стрічку «Про любов» Т. Шахвердієва. Гостями цього разу були учасники благодійних організацій "Лебедята" та "Дорога в життя"
Ненав’язливе музичне тло у часі перегляду створював цього вечора юний маестро Микола Вуйчик...
А от "Ромська мрія" Романа Бондарчука на наше переконання була найбільш актуальною для оцих дітей-ромів, котрі сортують відходи на міському сміттєзвалищі і проживають тут впродовж цілого року: в умовах жахливої антисанітарії, без питної води, електроенергії, при цілковитому нехтуванні їхніми правами на житло, освіту, медичну допомогу...
...
Діти з цієї спільноти були гостями Докудейз восьмого грудня, на перегляді "Ромської мрії". Хочеться сподіватись, що їхня мрія рано чи пізно виведе їх до світу широких можливостей
Глядачам із Заліщицької гімназії, аграрного коледжу та національного парку "Дністровський каньйон" Докудейз цього року привіз фільми, об’єднані тематикою екологічних прав. Тут дивилися: "Край електросміття" Девіда Феделя, "Історію речей" із Анні Леонард та "Незграбною ходою" Каміли Йозефовіч.
А під завісу фестивалю - у чортківській школі-інтернаті - знову представляли "Ромську мрію". Вели мову з учнями та педагогами про проблеми ромських дітей зі звалища.
У анкеті, запропонованій учням після перегляду фільму, одна з старшокласниць написала так: "Було б навіть добре, якби вони вчилися у нашій школі. Я допомагала б..."
Приємною традицією Докудейз у нашому краї стало щорічне нагородження найбільш зацікавленого глядача: на цей раз ним було визнано Оксану Дзиндру з чортківської гімназії імені Маркіяна Шашкевича
Фото Валерія Гонтаря, Наталки Довгої, Андрія та Олександра Степаненка
Усім спасибі!
