Міжнародні документи
29.08.2014   Юрій Чумак

Чи працюють «правила ведення війни»? Виповнилося 150 років з прийняття першої Женевської конвенції

джерело: сайт Харківської правозахисної групи

Гуманні принципи, закладені 150 років тому, на жаль, часто ігноруються на практиці

22 серпня 1864 на конференції 16 європейських країн була підписана перша Женевська конвенція «Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях» – міжнародна угода для полегшення становища воїнів під час війни.

Цей документ став першою універсальною системою міжнародного гуманітарного права і поклав початок його подальшому розвитку. На підставі Конвенції було створено Міжнародний комітет Червоного хреста.

Енциклопедичний словник Брокгауза-Ефрона, виданий на початку ХХ століття, у статті «Женевська конвенція» зазначав: «З точки зору сучасної правосвідомості, варварське, нелюдське поводження з беззбройним ворогом представляється актом незаконним і клеймується як ганебне, нічим не виправдане звірство».

Вже після ІІ світової війни були прийняті нові Женевські конвенції – комплекс міжнародно-правових угод про захист жертв війни:
- Женевська конвенція (I) про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях;
- Женевська конвенція (II) про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, що потерпіли корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі;
- Женевська конвенція (III) про поводження з військовополоненими;
- Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни.

Конвенції прийняті 12 серпня 1949 на Дипломатичній конференції та вступили в силу 21 жовтня 1950 р.

Ці Женевські конвенції вимагають від сторін, що беруть участь в конфлікті, проводити розрізнення між цивільним населенням і безпосередніми учасниками воєнних дій (комбатантами) з метою забезпечення захисту цивільного населення і цивільних об’єктів. Заборонені напади як на цивільне населення в цілому, так і на окремих мирних громадян.

Особи, які не беруть або припинили брати участь у бойових діях (включаючи військовополонених), мають право на повагу їхнього життя, а також фізичну та психічну недоторканність. Таким людям має бути забезпечений захист і гуманне поводження при всіх обставинах, без якої б то не було дискримінації.

Заборонено вбивати або наносити поранення противнику, який здався в полон або не може більше брати участі в бойових діях. Заборонено також застосовувати зброю або методи ведення бойових дій, здатні викликати непотрібні втрати або зайві страждання.

Пораненим і хворим необхідно надавати медичну допомогу, незалежно від того, до якої сторони в конфлікті вони належать. Необхідно забезпечити захист медичного персоналу і медичних установ, а також їх транспорту та обладнання. Емблема Червоного хреста або Червоного півмісяця на білому фоні є знаком цього захисту. Особи та об’єкти, що використовують емблеми Червоного хреста і Червоного півмісяця, не можуть піддаватися нападу. У той же час, не можна використовувати ці емблеми неправомірно.

Взяті в полон учасники воєнних дій і цивільні особи, які перебувають у владі супротивника, мають право на збереження життя, повагу їх гідності, особистих прав і переконань (політичних, релігійних та інших). Вони повинні бути захищені від будь-яких насильницьких дій і репресій. Вони мають право на листування зі своїми сім’ями і на отримання допомоги. Кожній людині повинні бути надані основні судові гарантії.

Отже, Женевські конвенції 1949 р. остаточно закріпили основний принцип сучасного міжнародного права: війни ведуться проти озброєних сил противника; військові дії проти цивільного населення, хворих, поранених, військовополонених тощо забороняються.

Проте наступні збройні конфлікти (національно-визвольні війни в 70-ті роки XX століття) показали необхідність розширення правових норм, застосовних до бойових дій. Це спричинило прийняття 8 червня 1977 р. двох Додаткових протоколів до Женевських конвенцій:
- що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I);
- що стосується захисту жертв неміжнародних збройних конфліктів (Протокол II).

До речі, останній має безпосереднє відношення до ситуації, що наразі склалася на Сході України.

А в 2005 р. був прийнятий третій Додатковий протокол, в якому, «визнаючи труднощі, з якими можуть стикатися деякі держави і національні товариства при використанні існуючих відмітних емблем», було засновано додатковий символ – червоний кристал. Ця емблема може використовуватися разом з червоним хрестом і червоним півмісяцем або самостійно.

Гуманні принципи, закладені 150 років тому, на жаль, часто ігноруються на практиці. За оцінками фахівців, під час І світової війни число жертв серед мирного населення складало близько 10%, під час ІІ світової – близько 50%, а в даний час число жертв серед мирного населення під час військових конфліктів нерідко складає близько 90%.

поширити інформацію


Подібні статті