Російські спецслужби зводять порахунки із сім’єю пітерського адвоката Івана Павлова

Іван Павлов віддавна дратує «чекістів» власними резонансними позовами до спецслужб. З 1996 року він виступав захисником і представляв інтереси в судах:

- у кримінальній справі Олександра Нікітіна, звинуваченого в державній зраді за підготовку доповіді про екологічні проблеми на Північному флоті, виправданого Верховним Судом РФ (1996-2000);

- у справі про захист честі і гідності Галини Старовойтової, депутата Державної Думи РФ, загиблої від рук найманого вбивці в 1998 (1999-2000);

- у кримінальній справі журналіста-еколога Григорія Пасько, що піддалося кримінальному переслідуванню за звинуваченням у державній зраді (2001-2003); заперечуванню у Верховному Суді Росії наказів Міністра оборони РФ (СРСР), один з яких засекречував великий масив соціально-значущої інформації (в т.ч. документи по справах А. Нікітіна та Г. Пасько), а другий істотно обмежував права військовослужбовців;

- у справі про обшук в Науково-інформаційному центрі "Меморіал" (2008-2009);

- у справі історика Михайла Супруна по кримінальній справі, порушеній у зв’язку зі збором інформації про репресії в Радянському Союзі (з 2009);

- у справах з оскарження в петербурзьких судах попереджень, винесених територіальним органом Мін’юсту Росії за результатами перевірок Інститутові Розвитку Свободи Інформації та Інститутові Регіональної Преси (з 2010);

- представлення інтересів Міжнародного Товариства "Меморіал" в справах по доступу до архівних документів (з 2010),

- оспорювання у Верховному Суді РФ окремих положень законодавства, що перешкоджають у доступі до архівних справ репресованих (з 2010);

- нарешті, у справі проти петербурзького фізика-теоретика Ігоря Баранова, яке порушило УФСБ по Петербургу, намагаючись звинуватити професора Военмеха в спробі провезення через кордон «матеріалів, які можуть бути використані для створення зброї масового ураження» (цими матеріалами були текст доповіді для виступу на науковій конференції в США та ілюстрації до нього) (2012-2013), стараннями Івана Павлова це справа вдалося припинити.

Дружина Павлова, Дженніфер Гаспар родом з Реднор (штат Пенсільванія, США), випускниця університетів Сан-Франциско і Джорджа Вашингтона, фахівець з інституційного розвитку неурядових організацій, живе в Росії останні десять років.

Остання її робота - координація культурного обміну між Великобританією і Державним Ермітажем.

Вони виховують п’ятирічну дочку, громадянку Росії.

5 серпня 2014 в поштовому ящику своєї квартири подружжя Іван та Дженніфер виявили листа Федеральної міграційної служби по Санкт-Петербургу від 21 липня 2014 про анулювання дозволу на проживання в РФ Дженніфер і вимозі покинути територію РФ протягом двох тижнів, після 6 серпня Дженніфер загрожувала насильницька депортація.

Дженніфер Гаспар звинувачують у тому, що вона нібито «виступає за насильницьку зміну основ конституційного ладу Росії, іншими діями створює загрозу державній безпеці» (постанова ФМС цитує секретну переписку з ФСБ). Це подання оспорюється Дженніфер Гаспар з 6 серпня 2014.

"Ми живемо у важкі часи - написала на своїй сторінці в facebook.com Дженніфер Гаспар 5 серпня 2014. - Тим, хто знають мене, відомо, що останні 10 років в Росії я віддала роботі з розвитку російського громадянського суспільства. Я була консультантом неурядових організацій , представляла їх роботу філантропам, допомагала отримувати гранти в Росії, я працювала як збирач грошей, тренер і група підтримки для людей, яких я вважаю справжніми герої цієї країни.

В даний час мене примушують до депортації з Росії на тій підставі, що я представляю «загрозу її національній безпеці». У мене є кращий з можливих особистий захисник (я заміжня за одним з кращих адвокатів Іваном Павловим), і ми боротиметься з цими обставинами. Я жалкую, що ми повинні будемо пояснити це нашої дочки, і що ми, ймовірно, будемо змушені залишити найдивовижніших людей - наших героїв і друзів - тут